Майстер покутських нецке

Василь ПАЛЯНИЦИН зі Снятина з дерева, коріння, каміння та риб’ячих кісток виготовляє нецке, сполучаючи японські традиції та покутські мотиви.

До маленької хатини снятинського СКОВОРОДИ (саме так називають пана Василя у рідному містечку) дорога неблизька. Але, схоже, що талановитого дивака тут знають усі, й тому радо показують, де він живе, не забуваючи сказати, що такого майстра, письменника й філософа ще й пошукати.

64-річний господар зустрічає нас, сидячи на порозі. У руках маленький різець, а навколо розкидано чудернацьке коріння. Вітаючись, каже, що ніякої слави йому не потрібно, бо все це марнота марнот, а тільки ось творіння рук людських справжні та житимуть ще багато років.

"Кожна фігурка - то своєрідний оберіг, - мовить, не полишаючи вирізати мініатюрне дерево, пан ПАЛЯНИЦИН, - але спочатку нецке мали тільки утилітарне призначення. У XV сторіччі це були просто палички або ґудзики, прикріплені до шнурка. Навіть, коли дослівно перекласти з японської "не-цуке", то це означає "корінь, що прикріплюється". Маленькі фігурки з кісток та дерева використовували також і прикріплення папуші з тютюном чи коробочки для ліків. Пізніше традиція поширилася й на Європу, але мініатюрам звірят, людей та божків почали надавати культово-містичного значення. Дотепер вважається, що,коли носити із собою ту чи іншу фігурку, то можна привернути гроші, удачу в бізнесі, коханні".

Виготовляти нецке Василь ПАЛЯНИЦИН розпочав не з добра та не з натхнення. Каже, що після смерті матері у тяжкі повоєнні час не було що їсти, тому й хлопчаком розпочав ліпити із глини мініатюрки, а потім продавав чи обмінював на їжу. Ліпив усе, що бачив навколо, і не думав про мистецтво чи канони. Пізніше фігурки, що оживали у тендітних дитячих руках ніби промовляли до Василя.

"Не дивуйтеся, але це справді містика, - сміється покутський майстер. - Буває, що хочу почати щось робити, а мене ніби щось не пускає. Мовляв, ще не час, аби та чи інша мініатюра народилася. А інколи, щоб закінчити одну роботу потрібно кілька років. Образ ховається. А мине трішки часу - і щось таке покажеться у маленькому шматку дерева, що не надивуєшся. Здається, що от-от фігурка усміхнеться та зійде із дерев’яного міні-постаменту".

Образи у Василя ПАЛЯНИЦИНА різні, але переважно вони глибоко символічні та надзвичайно філігранно зроблені. Скажімо, позаду змія з карпатських легенд, що розміром з кулачок немовляти, Василь ПАЛЯНИЦИН примудрився вмістити 32 (!) тварини. Щоб їх усіх розпізнати, треба витратити чимало часу.

"Не важливо, що чи кого я зображаю, - розповідає покутянин, - адже у цих фігурках головне навіть не зовнішній вигляд, а творчий почерк та душа автора, його емоції, відчуття, настрій, з яким він приступив до роботи і який втілив у 3-4 сантиметровій фігурці".

Для нецке снятинський СКОВОРОДА використовує різний матеріал: дерево, переважно черешню або ясень, омите річковою водою коріння, камінь, риб’ячі кістки, метал. Відповідно до матеріалу підбирає й інструменти та спосіб виготовлення. "Кістку можна різати будь-як, а дерево тільки в одному напрямку, бо розколюється, - показує майстер. - Тому різці я також виготовляю сам. На одну мініатюру потрібно декілька штук. Пригадую як для однієї роботи з агальматоліту (мінерал) треба було 150 різців з циганських голок".

За своє життя Василь ПАЛЯНИЦИН виготовив більше тисячі фігурок. Понад 500 справжніх шедеврів зараз зберігається у старенькій господі снятинця. Пан Василь каже, що про багато робіт він уже й забув, тому що щедро їх роздаровував. Продавати якось не може, бо нецке, ніби його діти. "А за скільки ви продасте дитя, що є вашою частинкою?", - серйознішає пан Василь і дарує на прощання кілька корінців у вигляді пташки. Каже, що це символізує працю й щастя.

Автор: Галина ПЛУГАТОР, www.KOLOMYYA.org
Обговорити на форумі