Найбільша фінансова піраміда

В 1964 році французький міністр фінансів, що брав участь у затвердженні проекту Ситі Банку в 1916 році, на старості літ, відчуваючи докори сумління, розповів президенту Франції де ГОЛЛЮ корисливу вигоду чинної системи: "Уявіть, що на аукціоні продається картина Рафаеля і йде битва за неї між німцем Фрідріхом, арабом Абдуллою, російським Іваном і янкі Джоном. Кожний з них пропонує за картину свої товари: араб – нафту, німець -техніку, Іван – золото, а янкі Джон з веселою усмішкою запропонував подвійну ціну, вийняв гаманець з пачкою новеньких стодоларових банкнот, відлічив, забрав картину і пішов". "Де ж трюк?" – запитав де ГОЛЛЬ. "Трюк у тому, що янкі виклав сто стодоларівок, а фактично заплатив 3 долари, тому що вартість паперу на одну банкноту в 100 доларів – 3 центи…"

Олександр ШАБАЛОВ, "Одинадцятий удар товариша СТАЛІНА": Що таке гроші? Гроші – це засіб оцінки будь-яких цінностей: товарів, робіт, послуг, тобто мірило Вашої праці, засіб для накопичення. Процедура грошової оцінки аналогічна до процедури зважування на терезах. На одній чаші терезів — товари, роботи і послуги в натуральному вимірі (штуки, тонни, метри, кіловати та ін.), а на іншій чаші — гроші (долари, рублі, фунти і т.д.). Щоб не міняти шматок мамонта на кам’яну сокиру, з’явився цей еквівалент матеріальних цінностей і послуг, що сам став товаром. Перші грошові монети були або срібними, або золотими. Вони були неінфляційні, оскільки їхня реальна вартість визначалася їх власною якістю і власною вагою. Потім замість срібних або золотих монет почали випускати паперові гроші, але ці паперові гроші мали чітке золоте або срібне забезпечення. Тобто паперові гроші мали фіксований золотий або срібний еквівалент, і у будь-який момент громадянин міг обміняти паперові гроші на відповідний об’єм золотих або срібних грошей. В цих умовах, перш ніж випустити новий об’єм паперових грошей на суму вартості, наприклад 10 тонн золота, держава повинна була ці 10 тонн золота добути і поставити на ринок.

До Першої світової війни існувала так звана система "золотого стандарту", за якої золото виконувало всі функції грошей, а паперові гроші по суті були його представниками і вільно обмінювалися на золото відповідно до вказаного на них офіційного золотого вмісту, і труднощів зі встановленням валютних курсів не виникало. Вони базувалися на золотому паритеті. Інфляція, що виникла в роки Першої світової війни, зробила неможливою підтримку обміну валют на золото і призвела до краху цієї системи. На короткий час вона, правда, була відроджена в модифікованому, урізаному вигляді, проте світова економічна криза 1929-1933 років поставила на ній крапку. Так, в 1931 році Великобританія була вимушена відмінити "прив’язку" фунта стерлінгів до золота. Почався період девальвацій, періодичного коригування паритетів валют, посилення валютного контролю та імпортних обмежень.

Бреттон-Вудська валютна система, створена в 1944 році, була покликана об’єднати твердість, властиву золотому стандарту, і гнучкість, якою відзначалася система курсів, що коливаються. Був зафіксований офіційний золотий вміст національних валют всіх країн-учасниць, і через нього визначені взаємні паритети валют. Проте зобов’язання проводити обмін паперових грошей на золото зафіксоване не було. Бреттон-Вудські угоди 1944 року призвели до оформлення більшої частини нинішньої світової системи валютних і торгових відносин (включаючи її головні міжнародні інститути, Всесвітній банк і Міжнародний валютний фонд). Оновлений Статут МВФ не передбачає більше прив’язки валют до золота, що виключає встановлення фіксованого співвідношення між валютами на базі золотого паритету. СРСР, до речі, не брав участі в роботі органів цієї системи, підтримуючи стабільність своєї валюти і економіки золотом, а також розвитком промисловості.

15 серпня 1971 року президент США Ричард НИКСОН одним розчерком пера ліквідував чинний між золотом і доларом зв’язок, і американська валюта позбулася свого забезпечення. Ця заява глави Білого дому стала підсумком двох вельми неприємних для Штатів інцидентів. Незадовго до цього президент Франції де ГОЛЛЬ відправив за океан корабель, битком набитий американськими паперовими грішми з офіційною вимогою обміняти їх на золото. Золотий запас Форт-Нокса скоротився на тисячі тонн, а Америка опинилася на межі банкрутства. Що й призвело до появи вищезгаданого документа. Так на зміну Бреттон-Вудській прийшла Ямайська валютна система (1976 року). Як тільки-но світова фінансова олігархія добилася відміни реального забезпечення паперових грошей, з’явилася нагода найлегшого збагачення і обкрадання громадян, що не належать до "золотого мільярда".

Фактично, була створена світова система з перепомповування світових багатств, що належать всьому людству, в одну країну або групу країн, за якими стоїть обмежена кількість світових фінансистів. Через уряди країн "золотого мільярда" світовими фінансистами був створений спеціальний інструмент перерозподілу на свою користь ресурсів інших держав, що не належать до так званих "розвинутих", при навмисному значному заниженні ціни на сировину і паливо, що надходять з країн так званого "третього світу".

Деякі складові системи управління світом:

1.Випуск незабезпечених золотом грошових купюр, що відіграють роль світового засобу розрахунку. Щоб було зрозуміліше: стодоларова купюра собівартістю кілька центів використовується для придбання матеріальних цінностей вартістю, приблизно еквівалентній місячній пенсії середнього українського пенсіонера.

2.Встановленняе в розрахунках між країнами нерівноцінного обмінного курсу, як і гра на курсі в глобальному масштабі. Наприклад, встановлення курсу одного долара США до української гривні у співвідношенні 1:5,78 при оцінці англійськими дослідниками вартості української гривні до долара не більше, ніж 1:2,75.

Це означає, що півроку населення країни працює на себе, а другі півроку працює на світових фінансистів. Розумієте тепер чому скільки не працюй, а звичайний житель, який не належить до країни "золотого мільярда", не буде гідно матеріально забезпечений, оскільки він за рахунок даної системи експлуатації неусвідомлено працює на забезпечення гідного життя так званих розвинутих країн? Як взагалі можна встановити справедливий курс і взагалі використати валюту держави, зовнішній борг якої становить близько 80% від його ВВП?

3.Система обмеження перетікання капіталу у валютах країн "золотого мільярда" з країн, що не належать до так званих розвинутих. Система обмеження пересування в країни "золотого мільярда" з так званих нерозвинуних країн. Значення існування вказаних обмежень можна прокоментувати так: Ви там живіть собі у своїх країнах, а до нас зі своїми, нами надрукованими, незабезпеченими "папірцями" – не пхайтеся, інакше Ви за рахунок цього "повітря" нашу економіку зруйнуєте.

4.Комплекс заходів з формування стратегічного запасу країн, що не належать до "золотого мільярда", не в золоті, а в одній з так званих світових валют. Тим самим, фактично за рахунок праці населення країн, що не належать до "золотого мільярда", підтримується економіка країн, що випускають світові валюти.

5.Формування системи управління світом через закриті політичні і фінансові інституції, на перший погляд можуть здатися державними, але за якими стоять реальні світові фінансисти (Римський і Паризький клуби, МВФ,ВТО і т.д.). Діяльність МВФ, наприклад, спрямована на підтримку валют розвинутих країн і на підкорення країн, що не належать до "золотого мільярда". Експерти відзначають катастрофічне погіршення становища у ряді країн, що піддалися рецептам МВФ. Через вказані інституції виявляється також вплив на національних урядовців.

Потужність друкарського верстата провідних світових валют використовується для фінансового мародерства на міжнародній арені, коли зграї фінансових ділків грабують цілі країни і навіть регіони. Азіатська фінансова криза, що розгорілась у 1997 році, потім аналогічні кризи в Росії і Бразилії – наочні приклади такого піратства. Головна зброя цього міжнародного розбою — використання колосальних надприбутків для підриву і підкорення валютно-фінансових систем інших країн, що стають його жертвами. Але у провідних світових валют все ж таки було і є забезпечення: це ракети з ядерними зарядами і військова потужність США, створена за рахунок цієї найбільшої фінансової піраміди, а також усунення тих державних діячів і керівників економіки, які "заважають" працювати системі.

Ситуація у світовій економіці наштовхнула на декілька думок, якими і хочу з Вами поділитися, не претендуючи на їх істинність в останній інстанції. Ви пам’ятаєте з історії, як почалася війна за незалежність північноамериканських штатів? Хто забув – нагадаю. Англійський король Георг заборонив північноамериканським штатам випускати боргові зобов’язання, що відігравали роль грошей, що вимушувало вказані колонії звертатися до англійської казни і завдяки хитрій фінансовій схемі заганяло колонії в боргову кабалу без застосування сили.

Ось так в основі боротьби за незалежність, на думку деяких дослідників, лежало банальне грошове питання, оскільки колоністи розуміли, що не маючи своєї валюти, вони, фактично, працюють на англійців, оскільки кожний випущений борговий папір несе в собі відсоток прибутку того, хто його випустив. Не забували вони і про те, що фінанси – основа розвитку економіки.

Фактично, схема світової кризи, що вибухнула, схожа на схему керованих криз в США: 1907 року, інспірованої Морганом (призвела до появи Федеральної Резервної системи, за якою стояли приватні банки), кризи 1929 року, що призвела до значного перерозподілу власності і відміни прив’язки світової валюти до золота: спочатку гроші заходять на ринок, одночасно створюються умови для легкого здобуття кредитів, відтак гроші зникають з ринку, далі – поява кризи, коли кредитори вимагають погашення кредитів за відсутності грошових коштів у боржників, що вклали їх у конкретний довгоокупний проект (це призводить, зрештою, до скуповування дешево матеріальних цінностей боржників ініціаторами кризи і тими, хто скористався ситуацією).

Якщо не зважати на деякі деталі, то країні, яка не належить до країн "золотого мільярда", можна рекомендувати деякі заходи, котрі можуть допомогти вийти з ярма найбільшої фінансової піраміди.

1. Встановити заборону на функціонування іноземних валют на національній території, в тому числі і на видачу кредитів комерційними банками в іноземній валюті. Це призведе до використання іноземних валют лише в зовнішніх відносинах і зіб’є спекулятивний несправедливий курс усередині країни, звільняючи, одночасно, валютні активи всередині країни для розв’язання національних проблем.

2. Встановити справедливий курс національної валюти до решти валют на основі обґрунтованого розрахунку національних багатств. Наприклад, щодо долара — орієнтовно близько 3 гривень за долар.

3. Підтримка стабільності національної валюти, а не світових валют, з боку держави.

4. Встановити облікову ставку національного банку в розмірі, не вищому за 2% річних, що дасть можливість комерційним банкам давати кредити за низькими ставками для розвитку виробництва, яке є основою стабільності національної валюти, як і розвиток сільського господарства. Фактично розривається замкнуте коло вимивання національних багатств, а стабільність і доступність для промисловості і сільського господарства національної грошової одиниці є основою розвитку національної економіки.

5. Розвиток національної економіки на основі інноваційних енергозберігальних технологій. Фінансова основа розвитку – засоби національного державного бюджету, що зняв зайвий фінансовий тягар за рахунок вищеназваних заходів, у тому числі і за рахунок припинення імпорту закордонної інфляції.

Не є таємницею, що застосування таких заходів може блокуватися через систему агентів впливу описуваної фінансової піраміди. Але якщо країна, що не належить до "золотого мільярда", хоче жити гідно, треба розірвати це замкнуте коло. Якщо вона при цьому, не дискредитуючи дані заходи, а розуміючи суть проблеми, звісно не забуватиме — є механізм впливу на національних урядовців через безліч варіантів: від наявності у них світових валют в закордонних банках до банального впіймання "на гачок" агентів впливу.

Автор: Микола ЛОПАТКА
Обговорити на форумі