Молитва життю

Закоханістю в рідне місто над Прутом дихає виставка творів художника Миколи Семеняка, яку нещодавно відкрили в музеї писанки. Привітати митця з п’ятою персональною, а загалом із двадцятою експозицією прийшли колеги, представники відділу культури, музею, його учні й шанувальники мистецтва.

Вітаючи автора із значною в його творчості подією, бажали сили духу, сонця й тепла в душі, успіхів, натхнення, радості від дітей та онуків. Варто сказати, що син Любомир іде слідами батька: пробує себе як художник, навчається на образотворчому відділенні педколеджу. Як відгукнулися про пана Миколу колеги, він скромної, доброї вдачі, працелюбний, терпеливо зносить усі негаразди життя. Народився в Коломиї, уже переступив межу золотого ювілею. Малює від дитинства, навчався в дитячій студії в Леоніда Мельника, відтак в інституті прикладного та декоративного мистецтва. Другий десяток літ трудиться в художній школі, передаючи майстерність дітям.

На виставці презентував понад 100 творів живопису й графіки малих форм. Як пообіцяв автор, надалі в музей Гуцульщини та Покуття планує експозицію монументальних робіт, а їх не мало.

Як зауважили колеги, його творчості притаманна послідовність, молитва життю, суть якого пізнає через природу, архітектуру рідного краю. Літопис Семеняка про місто над Прутом перегукується з літописом Вайгеля. Роботи художника містяться у фондах музеїв Гуцульщини та Покуття ім.Й.Кобринського, історії міста, приватних колекціях України, Польщі, Росії, Німеччини, Англії, Італії, Ізраїлю, США, Канади. Нині, коли намагаємося не загубитися в прискореному темпі життя, картини Миколи Семеняка допомагають у цьому, нагадують про красу та гармонію як невід’ємну частину кожної миті буття. На моє запитання, що надихає до творіння художніх полотен, митець відповів: "Любов до життя, природи. Хочеться встигнути багато зробити цікавого, щоразу вдосконалюючи себе. Прагну залишити для нащадків бодай окремі фрагменти покутських ландшафтів та неперевершеної архітектури рідного міста". У любові до життя черпає натхнення пан Микола, художник, люблячий батько трьох дітей, який, так повернула доля, замінив їм і матір та дочекався вже й онуків Володимира, Олександра. Хто знає, може, і в когось із них зажевріє іскра таланту…

Автор: Мирослава ГРУШЕВСЬКА, "Коломийський вісник"
Обговорити на форумі