190 років від дня народження о. Йосафата КОБРИНСЬКОГО

"То був рідкий межи русинами чоловік, подібних єму на Коломийщині нема" (М.Білоус).

Пам’ять людська часом забуває, губить у швидкоплинному часі імена тих, кому по праву належить шана земляків-нащадків. Цієї осінньої пори згадуємо о.Йосафата Кобринського. 28 вересня минуло 190 років від дня народження цього прогресивного громадського діяча, просвітителя, священика, ініціатора побудови українського Народного дому в Коломиї, людини, яка поклала своє життя на вівтар служіння українському народові. Доречно представити певні епізоди з життя та діяльності цієї поважної людини, уродженця Коломиї.

Почерпнувши ази початкової освіти, Йосафат продовжив навчання в станіславській гімназії, а згодом – у львівській та віденській семінаріях.

Палко люблячи рідну українську землю, мову, свій народ, ще у Відні створив гурток українських студентів, покликання яких – просвітницька діяльність серед простого люду. Водночас він вступив у таємне товариство слов’янофілів, черпав знання в різних науках, вивчав мови: чеську, сербську, хорватську, італійську, німецьку, французьку, російську...

Навчаючись в університеті, Й.Кобринський написав перший український скорочений буквар (1842 р.), який безкоштовно розповсюджував серед українців. Тоді ж вийшла у світ його книжка "Спосіб швидко навчитися читати", написана незвичною та чистою народною мовою, що було важливим фактом, адже мовою спілкування та книгодрукування в тодішній Галичині була тільки польська.

Прагнучи підняти рівень рільництва на рідних землях, він опрацював сільськогосподарський посібник для селян під назвою "Гній – душа в господарстві" та написав велику роботу "Сільське господарство", що залишилася в рукописі.

Після закінчення богословських студій Й.Кобринський отримав своє перше призначення священиком в с. Москалівку, що поблизу Косова. За його старанням місцева громада відмовилася від пияцтва.

Згодом, будучи парохом с.Мишина Коломийського повіту, 1853 року, допомагав малоземельним селянам закупити в австрійського уряду 400 гектарів землі.

Це була всебічно розвинена людина. Й.Кобринський цікавився філософією, медициною, природознавчими науками. Його бібліотека вміщувала твори світових та українських класиків. Можливо, тому всіма силами він боровся проти неграмотності. У Коломиї разом з однодумцями о.Данькевичем, видавцем М.Білоусом за власні кошти заклав бурсу для бідної сільської молоді, а невдовзі заснував першу українську читальню, усіма силами допомагав шкільництву, бо, як священик, жив серед простого українського народу, був близьким із ним і служив йому впродовж усього життя. "Все для блага обездоленої, забитої і забутої батьківщини, нічого для себе", – саме ці лаконічні слова він повторював до останнього подиху.

У 60-70-х роках ХІХ ст. Й.Кобринський написав багато статей до прогресивних газет, підтримував радикальну партію, яку заснували І.Франко та М.Павлик. У Коломиї в цей історичний період громадсько-культурне життя значно пожвавилося. У місті розпочав діяльність драматичний гурток під керівництвом І.Озаркевича, утворили літературно-драматичне товариство ім.Квітки-Основ’яненка, філію товариства ім.М.Качковського та "Просвіту", братство Архистратига Михаїла, які здійснювали велику роботу із збереження та розвитку української культури. Коломия перетворилася у значний культурно-освітній та мистецький центр Галичини. І найбільш вагома подія цього часу – реалізація задуму Й.Кобринського – побудова українського Народного дому.

Мрію спорудити Народний дім у Коломиї Й.Кобринський виношував давно. Хотів, щоб у ньому розмістилися всі коломийські товариства, інститути, бурси для бідної української молоді, яка виховувалася б в українському дусі. Із вирішенням питання будівництва Народного дому Й.Кобринський активно включився в цю справу, незважаючи на свій 72-літній вік. Завдяки його старанням, замовлено план і проект Народного дому в коломийських інженерів-архітекторів Н.Кжичковського та Л.Бакера. А далі, день за днем, Кобринський збирав кошти, писав статті, розсилав відозви, запрошення із проханням зробити посильний внесок у справу побудови Народного дому в Коломиї. Чимало зусиль та власних коштів він вкладав у збір будівельних матеріалів. У вересні 1895 року заклали фундамент. Згідно зі статутом товариства "Руський Народний дім в Коломиї" у ньому планували відкрити школи, бурси, різні українські організації, у тому числі бібліотеку та музей.

Десять років життя віддав Й. обринський цій справі. Непосильні фізичні навантаження стали серйозним випробуванням для нього, уже літньої людини. Після 4-місячної хвороби, на 83 році життя, 27 березня 1901 року Й.Кобринський залишає цей світ, не побачивши завершення побудови. Її третину викінчили 1902 року. Тут розмістилися різні українські товариства й організації. Народний дім перетворився у важливий осередок української культури в Галичині і пов’язується з іменами І.Франка, М.Черемшини, М.Лисенка, С.Людкевича, А.Чайковського, О.Кобилянської. 1926 року тут під керівництвом Володимира Коб­ринського створено "Український народний музей ім. о.Йосафата Кобринського". Основою стали експонати, даровані народними умільцями та поціновувачами мистецтва.

Своє духовне продовження ім’я Йосафата Кобринського знайшло сьогодні в Коломийському музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття, який збирає та популяризує унікальні твори народних майстрів та перетворився в знану скарбницю народного мистецтва нашої України.

Автор: Марія Двилюк, зав. відділом Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття, "Вільний голос"
Обговорити на форумі