Про чоловіків

Почну з того, що я зовсім не страждаю фемінізмом. Навпаки: мені дуже подобаються чоловіки, яких я, для ясності, класифікую як "нормальні". Це дуже важко пояснити, що саме мається на увазі і які такі якості властиві "нормальним" чоловікам — це треба відчути. І я абсолютно переконана в тому, що "нормальним" чоловіком треба народитися — ним не можна прикинутися, цього не вчать і таким не виховують. Це як інтелект — або є, або нема. Набагато легше охарактеризувати ті якості, які властиві не "нормальним" чоловікам.

Чому ця тема, раптом, з мене поперла? Бо надворі дощ, зимно, мої посинілі руки виводять на папері зовсім не каліграфічні рядки, а чоловік, який відповідає за тепло у нашому приміщенні, сидить у набагато теплішому кабінеті. І йому, вочевидь, глибоко до лампочки те, що хтось змерз. Я, звичайно, не задубію. Зате маю чудову нагоду відвести душу. Це, до речі, зігріває.

Так ось. Першу ознаку "ненормальності" ви вже зрозуміли — повна байдужість до того, що до тебе звертається жінка (якою б вона не була). Ще одне — гострий приступ сопливості. Це коли здоровезний мужик починає на морозі підскакувати, терти долоні й із виглядом справи державної ваги залишає колег-жінок, кажучи на прощання: "Я не можу ризикувати своїм здоров’ям!". Як варіант, може ще бути ситуація вдома, коли треба терміново щось робити з краном (газовою колонкою, тупим ножем, відпалим цвяхом, перегорілою праскою, запісяною дитиною і т.д., і т.п.). Найбільше вартують уваги аргументи, які при цьому наводить "ненормальний" чоловік, виправдовуючи власну безпорадність. Зате я вмію грати на баяні! Зате мій тато подарував нам квартиру! Зате моїми статтями усі зачитуються! І, як контрольний постріл у голову: зате я постійно про тебе думаю!..

Ще одним дуже чітким реагентом для "ненормальних" чоловіків є алкоголь. Спробуйте-но сказати чоловікові: "Поговоримо завтра, бо ти п’яний". Якщо тільки він відповість: "Я зовсім не п’яний, я — випивший", — вважайте, ви ідентифікували ще одного "ненормального". Бо "нормальний", якщо навіть буде проводити час у веселій компанії, ніколи не дійде до такої стадії, щоби жінка могла запідозрити його у зловживанні. А знаєте, чому? Та тому, що він нормальний.

Є ще багато різних ознак, за якими можна визначити "нормальність" чоловіка. Усе це наштовхує на роздуми. Ми, жінки, так довго боролись за рівноправ’я з ними, що вихлюпнули з купелі дитя: поволі перебрали на себе більшу частину їхніх справ, обов’язків, звичок. Ми добровільно, з мазохістським задоволенням, влаштовуємо їхній побут, дбаємо про них, як про їхніх дітей, плиском падемо заради родинного вогнища, часто навіть забуваючи про себе. А коли починаємо згадувати про себе, коханих, одразу хочеться інакшого, "нормального" чоловіка. От і будь мудрим...

Автор: Василина КОЖУШНА, "Вільнй голос"
Обговорити на форумі