На брудершафт із Кобзарем

Типова картина біля пам’ятника Тарасові Шевченку в серці Коломиї: відпочивають безпритульні та юні. Настільки звична, що на лавки довкола тут аж незручно сісти від думки, що й тебе зачислять до бомжів, які стали завсідниками: вже зранку горланять пісні, матом з’ясовують якісь свої справи, потім куняють, розморені ходками на горілчані "точки".

Мало менше про незручність думає молодь. Адже нав’язлива реклама цілодобово заохочує до пива на кожному кроці. Та брудершафт під національною пам’яткою не той випадок, коли "ти обрав, а світ підтримав". Від подібних видовищ біля підніжжя Шевченка не по собі коломиянам, які шанують Кобзаря не тільки тоді, коли в календарі святкова дата і до вищої інстанції нижча влада має подати звіт про покладання вінків.

Принципові громадяни обурюються, соромляться теперішнього середмістя. Турбують відділ міліції нагадуванням, що не потрібно бензину взагалі, щоб патруль зазирнув на цю площу. Рукою подати й до ратуші, де ухвалюють культурні програми, заслуховують звіти про виконання. Тож пропонують газеті писати про це частіше та гостро, цитувати Кобзаря, друкувати більше таких світлин, як сьогодні.

Джерело: "Коломийський вісник"
Обговорити на форумі