Шануймо минуле заради майбутнього: Коломия у графіці Р.Кочержука

Під такими гаслом 31 березня 2011р. о 14.00 в Музеї історії міста Коломиї за культурологічної ініціативи Валерія Ковтуна та Михайла Петрів відбудеться презентація шостого випуску листівок: Роман Кочержук.

Графіка із серії: Коломия у світі мистецтва та виставка: Коломия у графіці Романа Кочержука (з колекції адвоката Михайла Петріва), які присвячені 770-річчю першої писемної згадки про Коломию. Виставка триватиме до 1 травня ц.р.

Видавцями комплекту листівок - графік (12 шт.) з видами будівель міста є засновник культурологічного проекту: «Коломия у світі мистецтва» п.Валерій Ковтун та адвокат Михайло Петрів.

Роман Кочержук, талановитий коломийський графік, вперше представить коломиянам та гостям міста свої художні праці: 60 графічних видів старовинних будівель міста, які він написав (2008-2010рр.) на замовлення адвоката Михайла Петріва.

З нагоди першої виставки випущено поштову листівку (видавець Михайло Петрів) з графічним зображенням міської Ратуші, а на звороті подана історична довідка про будівлю за авторства Мирослави Кочержук. Під час виставки відбудеться погашення цієї листівки.

Лейтмотивом до виставки є художньо описана історія тих сподівань та очікувань через які бачить своє місто залюблена в нього краєзнавець Мирослава Кочержук.

…Риплять заболочені колеса возів, неквапливо ступають по битому шляху воли, а стомлені довгою дорогою чумаки з надією вдивляються вперед – чи не видно вже бува мети їхньої подорожі – Коломиї …

Неповторна й особлива, вже з давніх-давен манила вона до себе купців, завойовників і просто цікавих подорожніх. З Галицько-Волинського літопису достеменно відомо, що вже 1241 р. найбільшою цінністю тут була сіль, за яку навіть сам князь Данило залишив місто у своєму володінні..

За сіллю й прямували сюди декілька століть поспіль чумаки з далеких країв. Справді європейське місто, удостоєне магдебурзького права ще 1405 р., приймало і польських королів, і молдавських господарів, згодом австрійського цісаря та наступника престолу, а зовсім недавно й українських президентів.

Сунули сюди не раз татарські орди, світові війни гуркотіли містом – палала тоді Коломия, гинули її мешканці. Та яким би не було життя для коломийців місто як колись, так і тепер, – найкраще в світі. Де ще так гармонійно поєдналися австрійський аристократизм давньої архітектури, український затишок та справжній покутсько-гуцульський дух?! Залишили свій відбиток в обличчі Коломиї культури різних націй, які вельми мирно вживаються на теренах міста.

Поміж гомоном студентської молоді, шумом автомобілів та гострими дискусіями на політичні теми літніх чоловіків біля ратуші можна почути, а радше відчути душею, відлуння кроків молодого Франка по коломийській бруківці, який 1880-го вперше побував тут; звуки фортепіанних творів, що їх виконував у Коломиї 1903 р. сам Лисенко; неперевершений та божественний голос Соломії Крушельницької, яка не раз тішила коломийців концертами; а також їдкий дим “льокальки” – унікального потяга, що зі свистом та гуркотом прямував самісіньким середмістям.

Так, так... Минуле не зникло – воно тут, зовсім поруч – можливо, у коломийському повітрі або ж у витонченому скульптурному декорі старих та охайних будинків, у металевому мереживі балконів, на вузеньких вуличках…

Однак Коломия – це не лише історія. Тут вирує й сучасне бурхливе життя, яке наповнене новими величними храмами, строкатими вітринами крамниць, гамірливими кав’ярнями та невпинними потоками лискучих іномарок. Тепер, як і сотні років тому, місто приваблює до себе гостей, які вже не возами і не за сіллю, а зовсім іншим транспортом прибувають сюди звідусіль, щоб насолодитися перлинами народного мистецтва, зануритися в історію у музеях, та, пройшовшись вулицями міста, ввібрати в себе неповторний коломийський дух й усе те найкраще, що зберігають у пам’яті столітні будівлі…