Відбулася поминальна панахида з вшанування пам’яті полковника УНР Петра Болбочана

У суботу 26 червня 2010 року о 12-00 біля пам’ятної дошки полковнику УНР, визначній особистості Буковинського краю Петру Болбочану на станції Балин Дунаєвецького району Хмельницької області відбулася поминальна панахида, приурочена 91-м роковинам його смерті.

Саме на цьому місці українського патріота, борця за українську державність Петра Федоровича Болбочана 28 червня 1919 року було вбито. Панахида відбулася з ініціативи Національно-культурного товариства ім. Петра Болбочана. У заході взяли участь внучаті племінники Петра Болбочана – Андрій та Дмитро Болбочани з сім’ями, представники Чернівецької обласної громадської організації «Європейський Рух», Чернівецької обласної організації «Просвіта», Чернівецької обласної громадської організації «Європейське партнерство», члени Чернівецької обласної організації «УНА-УНСО», депутати обласної та районних в місті рад, представники духовенства, журналісти.

Поминальну панахиду відслужив священник-протоієрей Чернівецької Буковинської Єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату Володимир Кульчицький, під час якої всі присутні помолилися за душу невинно убієнного Петра Болбочана та запалили свічки пам’яті.

У своєму виступі під час проведення панахиди Голова Національно-культурного товариства ім. П. Болбочана Володимир Вакарюк зазначив: «Ця молода людина – людина обов’язку і честі – поклала своє життя за те, щоби Україна стала могутньою європейською державою. Він був фаховим військовим і хотів сформувати міцну українську армію. Адже як відомо, той народ, та країна, яка не має своєї власної армії, змушена годувати чужоземну армію. На жаль, його не розуміли очільники, які проголошували себе керівниками держави - саме вони першими розгледіли в ньому реального кандидата на командувача українського війська, а в разі перемог – і гетьмана Української держави. А полкова присяга, яку дав П.Болбочан: «Тобі, мій краю, дорогий, складаю я свою присягу – Тебе любить. Тобі служить. За Тебе вмерти біля стягу. І прапор наш жовто-блакитний клянусь довіку боронить. І за народ забутий, рідний. Останню кров свою пролить» є актуальною й досі і на її основі ми маємо виховувати майбутні покоління».

Про невідомі моменти з життя Петра Болбочана розповів внучатий племінник Андрій Болбочан, який подякував організаторам панахиди за відродження забутих імен українських героїв.

Тамара Мінченко, член правління ЧОО «Просвіта» зачитала вступну частину до книги Петра Брицького «Жертва української революції: трагічна доля П.Болбочана», висловила подяку за організацію заходу та запропонувала вшановувати пам’ять Петра Болбочана 28 червня щорічно на місці його розстрілу. Учасники панахиди підтримали дану пропозицію.

Нагадаємо, що 06 липня 2009 року Чернівецька обласна громадська організація «Європейський Рух» подала кандидатуру Петра Болбочана на присвоєння йому звання «Герой України» посмертно.

Маленькі позитивні кроки у цьому напрямку місцева влада все-таки робить - 25 лютого 2010 року сесія Чернівецької міської ради перейменувала одну з вулиць у Садгірському районі Чернівців на честь талановитого військового діяча часів українських визвольних змагань полковника Петра Болбочана.

Подаємо коротку біографію Петра Болбочана:  Петро Федорович Болбочан народився 5 жовтня 1883 року в селі Гіждеу (зараз село Ярівка) Хотинського повіту Бессарабської губернії в сім’ї священника. Провчившись два роки в Кишинівській духовній семінарії, юний Болбочан різко змінив свою долю, вступивши до Чугуївського піхот-ного училища, яке закінчив у 1909 році.

Після проголошення незалежності України Петро Болбочан сформував із добровольців 1-й Український Республіканський полк, який згодом був включений до складу 2-ї Сердюцької дивізії. 1 березня 1918 року Запорізький полк на чолі з Петром Болбочаном у складі Українського війська визволив від більшовиків Київ.

У 1918-19 рр. Болбочан командував Лівобережним Фронтом, який протистояв наступу Червоної армії. Очолював Кримську групу Армії Української народної республіки, яка у квітні 1918 року практично відвоювала Крим для України. Петру Болбочану, як військовому офіцеру, були притаманні такі риси характеру як чесність, хоробрість, патріотизм.

В наявних архівних документах відслідковується його послідовність у боротьбі з ворогами української держави, а особливо – з більшовицьким окупаційним режимом та іншими, які не відображали української незалежності.

28 червня 1919 року Петра Болбочана було підло вбито.

Практично вся діяльність Петра Болбочана була спрямована на здобуття Україною незалежності, розбудову сильної правової європейської держави.

Джерело: Прес-служба Національно-культурного товариства ім. Петра Болбочана