друкувати
Коломийські ветерани відправили до столиці бандероль з ювілейними медалями
Коломия ВЕБ Портал | Новини та події | 2010-06-29 04:00:53
Коломийські ветерани, багато з яких є «дітьми війни» та учасниками Другої світової війни, вирішили повернули Президентові України Віктору Януковичу російські медалі, якими їх нагородили з нагоди 65-річчя так званої перемоги у «Великій Вітчизняній». Акцію урочистого повернення нагород група ветеранів організувала біля приміщення Коломийського «Укртелекому».
Медалі запакували у бандероль та відправили Віктору Януковичу з гаслами: «Ні президентській російсько-зірковій окупації!», «Геть символам більшовицького окупанта України!», «Скажіть ні НКВДівській зірці на грудях України!», «Російська зірка та гестапо тепер у кожну хату!».
Ми, діти війни, вирішили відіслати медалі Президентові, з проханням про українську медаль для вшанування жертв війни ― каже художниця та громадська діячка Емілія Павлівна з Коломиї, ― бо перемога над німцями коштувала нам більше, як совєцька окупація, коли вивозили цілими селами наших батьків на Сибір».
«На перший погляд приємно, що хтось згадав про нас, колишніх дітей, які народилися в період ІІ Світової війни 1941-1945 рр., ― додає Емілія Бережницька. ― Але ця радість скоро закінчується, а надто тоді, коли у пам’яті пробігають спогади того часу: тиск і переслідування українського народу російськими «визволителями». На моїх очах у рідному селі Голинь охоронці з вівчарками заганяли сусідів цілими родинами з малими дітьми в ешелони товарних вагонів, котрими вивозили наших людей на Сибір. По дорозі поводилися з ними, немов із худобою. А моя родина тим часом проживала по різних хатах села, щоб ніхто не зміг нас знайти.
В той період, коли «червона мітла» робила рейди збору на Сибір, наша хата була порожньою, ― згадує вона. Радянський Союз ніколи не був моєю батьківщиною. Як згадуєш усе пережите і порівнюєш із цими нагородами, на яких красуються страхопуди ― «атрибути» радянщини, п’ятикутна зірка, Кремль та панівна, «общепонятна» мова ― викликає не радість, а сум і біль за свій народ, ― каже Емілія Бережницька. ― П’ятикутна зірка, московський Кремль і російська мова ― чужі для нас. Мій спогад є голосом мільйонів Дітей Війни, переслідуваних минулим, кривавим «кипучим та могучим Отечеством», а Президент обіцяв «прислухатись думки кожного із нас», тому і повертаю свою медаль. Слава Україні! Героям Слава»!