Вступне слово Президента України на розширеному засіданні Уряду України

Шановні члени Уряду!

Шановні запрошені!

100 днів роботи уряду повинні стати на нашому сьогоднішньому засіданні предметом розмови, яка має за мету не лише прозвітувати про зроблене.

Вона повинна відповісти на запитання: чи відчули наші громадяни на практиці, що влада діє, що влада виконує свої обіцянки, що рівень життя наших людей поступово покращується.

Готуючись до цього засідання, я попрацював над багатьма документами.

Так, дійсно основні показники свідчать, що ситуація в державі повільно, але все ж покращується. Є чимало позитивних змін у багатьох сферах життя суспільства.

Однак я не хотів би звести нинішню розмову до констатації того, про що говорить статистика.

Людей хвилює, чи дають їм підстави задекларовані нами пріоритети соціально-економічного розвитку держави говорити про поступовий вихід з кризи, а отже – більш упевнено дивитися у завтрашній день.

Їм не байдуже, чи стали суди справедливішими. Чи поменшало хабарників?

Чи стало лікування менш обтяжливим для бюджету родини, а вища освіта – більш доступною?

Ось що турбує людей насправді.

Відповіді на ці запитання – і лише вони – можуть бути критерієм оцінки діяльності влади.

З іншого боку, ці відповіді дають підставу говорити, наскільки правильну ми обрали стратегію виходу з кризи, чи наші рішення зможуть вивести державу на шлях сталого соціально-економічного розвитку?

Якщо врахувати, що свою роботу нинішній уряд розпочинав у винятково несприятливих умовах,  старт можна вважати, я сказав би, нормальним.

У гранично стислі терміни було підготовлено основний фінансовий документ, схвалено Антикризову програму, визначено пріоритети на перспективу.

Відмова від «ручного управління», про яке ми дуже часто говорили попередні п’ять років, чітке управління державними фінансами дозволили повернутися в режим плановості та прогнозованості, забезпечити у повному обсязі фінансовими ресурсами заплановані видатки. Які вони є – видатки – ми з вами розуміємо, що їх недостатньо. Але ми повинні розраховувати на те, що є, і раціонально їх використовувати. Збалансувати фінансові потоки та забезпечити стійкість бюджетної системи до внутрішніх та зовнішніх впливів – це наш пріоритет.

У сумі ці та інші кроки забезпечили прискорення темпів приросту промислового виробництва до 12,6 %. Дефіцит бюджету зменшився з 11,4% ВВП у 2009 році до 5,3% у 2010-му.

Обсяг виробництва продукції сільського господарства за підсумком січня-квітня порівняно з аналогічним періодом 2009 року зріс на 4,9%.

Вважаю позитивним, що бюджетом передбачено підтримку галузевих програм, у тому числі сільськогосподарського виробництва та вугільної галузі, здешевлення кредитів на реалізацію інноваційно-інвестиційних проектів, відновлення державних капітальних вкладень, яких вже багато років не бачили. Особливо інфраструктурних – у частині прискорення підготовки до проведення чемпіонату ЄВРО-2012.

Разом з іншими експертами у складі робочих груп Комітету з  економічних реформ при Президентові України напрацьовано проект програми економічних реформ «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава».  

Реформи будуть спрямовані на побудову сучасної, стійкої, відкритої і конкурентоспроможної у світовому масштабі економіки, формування професійної та ефективної системи державного управління, зрештою – на підвищення добробуту українських громадян.

Програма охоплює широкий набір стратегічних перетворень за п'ятьма напрямками.

Відповідно до програми економічних реформ доопрацьовано проект Програми діяльності Кабінету Міністрів України до 2012 року, в основу якого було покладено основні положення програми «Україна для людей» та Угоди про створення коаліції депутатських фракцій «Стабільність і реформи».

Передбачено проведення низки системних реформ у соціальній сфері: пенсійної, освітньої, охорони здоров’я, у сфері культури. Системні реформи охоплюють усі сфери суспільно-політичного та економічного життя країни, у тому числі адміністративно-територіальний устрій, державну службу, армію.

За 100 днів вдалося покращити соціальні стандарти: підвищити мінімальну заробітну плату, прожитковий мінімум, мінімальний розмір пенсії, збільшити виплати малозабезпеченим сім’ям, інвалідам.

Багато чи не багато? Я скажу, що це не багато. Я свідомо не називаю показники збільшення зарплат, пенсій, але ми повинні враховувати, що знаходимося сьогодні в стані економічної кризи. Ми бачимо, що відбувається у світі, ми бачимо, які вимоги сьогодні є і до нашої економіки. Як кажуть, ми повинні «затягти паски», але ми домовилися, що за рахунок багатих, а не за рахунок бідних.

Зрозуміло, що єдиний ефективний шлях підвищення соціальних стандартів – це стимуляція економіки, зокрема – підприємництва.

На сьогодні триває серйозна робота над доопрацюванням Податкового кодексу. Позиція чітка: Податковий кодекс має бути не для податківців, а для промисловості, бізнесу, для людей.

Вважаю, що Податковий кодекс у сьогоднішньому вигляді не є збалансованим і вимагає серйозного доопрацювання. Я впевнений, що на сьогодні він не має достатньої підтримки в парламенті. Тому треба над ним працювати разом із бюджетним кодексом на стільки, на стільки можливо збалансувати ці два найважливіших документи для життя країни. І після цього виносити їх. Скільки для цього потрібно буде часу – ми побачимо. Треба робити швидко, узгоджувати з громадськими організаціями, проводити громадські слухання, дослухатись до підприємців. І після цього його приймати.

Як свідчить практика інших країн, які проходили цей шлях, – неможливо ці два документи збалансувати з першого разу. Потім життя покаже, які ми будемо робити поправки, зміни. Це обов’язково буде, незалежно від того, як би ми його якісно не підготували. Тому я дуже прошу, Миколо Яновичу, вас, присутніх тут міністрів, представників коаліції, народних депутатів спільно попрацювати. Я готовий бути з вами  поруч.

Безумовно, мета та – щоб Податковий кодекс відповідав кращим європейським стандартам і був спрямований на підтримку ініціативи, побудову чесних і прозорих відносин у такій делікатній сфері, як наповнення державної скарбниці. Це, і лише це, допоможе досягти головної мети, яку ми ставили перед собою, йдучи до влади – подолання бідності в Україні.

Бідність, зневіра суспільства у відповідальності політиків не дають нам можливості говорити про те, що на тлі певних успіхів в соціально-економічній сфері нам вдалося просунутися в напрямку подолання корупції.

Україна продовжує користуватися репутацією надзвичайно корумпованої країни. Підтвердженням цього є незмінно низький рейтинг рівня доброчесності України в авторитетних міжнародних дослідженнях протягом останніх років. Причина вся у незавершеності створення системи протидії корупції і розбалансованість влади. Тому нам цю ситуацію треба виправляти. Вона не влаштовує сьогодні ні суспільство, ні мене як Главу держави, і я впевнений, що і всіх присутніх у цій залі. Для того, щоб змінити ситуацію, необхідно багато чого зробити, але головним у цьому переліку є наявність політичної волі. Я вважаю, що вона у нас з вами є.

З метою кардинального поліпшення ситуації у сфері боротьби з корупцією я видав Указ про утворення Національного антикорупційного комітету. Уже підготовлено низку першочергових заходів, спрямованих на подолання корупційних проявів, зокрема у судовій гілці влади.

До моїх ініціатив також належить реформування державної служби, судової і правоохоронної систем. Ми всі ці напрацювання робили і будемо робити разом з Урядом і разом із коаліцією у Верховній Раді України так, як ми і домовлялися.

Розроблено проекти Національної стратегії щодо запобігання та протидії корупції на 2010-2012 роки, а також Національного плану. На сьогодні ці документи вивчаються і обговорюються в експертних наукових установах. Очікую, що Кабінет Міністрів внесе у ці документи достатньо серйозні пропозиції.

12 березня 2010 року проведено координаційну нараду керівників правоохоронних органів з питання «Про стан протидії злочинності та корупції в державі».

Найближчим часом планується провести нараду за участю Президента України з питань боротьби зі злочинністю, у тому числі запобігання і протидії корупції та наркоманії. Одним із найпривабливіших об'єктів для зловживань, махінацій, злочинних схем та одержання хабарів залишаються земельні ресурси.

Саме тому створено Міжвідомчу робочу групу з аналізу стану дотримання законодавства у цій сфері. Однак, які структури ми не створювали б, основними інструментами боротьби з корупцією залишатимуться демократизація життя суспільства, відкритість влади, прозорість і зрозумілість для громадян політичних та управлінських рішень.

Україні зараз як ніколи потрібна науково-обґрунтована державна кадрова політика, зрозуміла, продумана система роботи з кадрами, яка має ґрунтуватися на чітко визначених перспективах розвитку українського суспільства і держави. При цьому треба врахувати світові тенденції глобалізації економіки та власні національні інтереси.

Я вважаю, що пріоритетні напрями відновлення та розвитку людського потенціалу повинні визначатися раціональною державною політикою у сфері демографії, зайнятості та ринку праці, освіти і науки, охорони здоров'я, культури й виховання.

Хочу виділити окремо – важливим питанням для регіонального розвитку, як і українського державотворення, є забезпечення органів влади кваліфікованими кадрами. Про це ми з вами постійно говоримо.

Серед найважливіших завдань – підвищення професіоналізму управлінців на основі відмови від суб’єктивістських підходів при вирішенні кадрових питань, зміцнення дисципліни і відповідальності в усіх ланках державного апарату.

Ми вже почали роботу з відновлення вертикалі влади, зберігаючи при цьому інституційну пам'ять під час призначення керівництва місцевих державних адміністрацій. Це непростий процес, ми його ще не пройшли. Удосконалювати роботу з кадрами ми будемо постійно. Я незмінний у своїй думці, що на сьогодні це питання є одним із стратегічних завдань.

Серед проблем формування кадрової політики є відсутність чітких уявлень щодо пріоритетів розвитку соціально-економічної сфери держави і затримка низки суспільно-політичних реформ у різних сферах життєдіяльності держави.

Проблеми, які потребують невідкладного вирішення:
По-перше, невідповідність кадрової політики вимогам трансформаційних процесів у державі.

Значна частина наявного кадрового корпусу не готова до роботи в умовах сьогодення і на перспективу. Насамперед з огляду на нездатність аналізувати, розробляти, відстоювати, реалізовувати, вчасно коригувати управлінські рішення, повною мірою відповідати за доручену справу.
По-друге, недосконалість законодавчої бази, яка не надає кадровим процесам правової обґрунтованості, урегульованості та захищеності, соціального забезпечення персоналу.
По-третє, відсутність стратегічного управління щодо підготовки кадрів відповідно до потреб суспільства.
По-четверте, нерозвиненість кадрових інститутів, недостатня кваліфікація персоналу кадрових служб.

Державна кадрова політика повинна спиратися на потужну кадрову систему і сучасні кадрові технології.
По-п’яте, наявність розриву, певного професійного вакууму між поколіннями кадрового корпусу державного управління.

Дуже часто до управління приходить покоління, яке формується в умовах незалежної держави, демократизації, становлення ринкової економіки, світової інтеграції. Йому притаманні здоровий прагматизм, амбітність, нестандартність мислення. Водночас молодому поколінню бракує досвіду, який має старше покоління управлінців.

Необхідно забезпечити неперервність професійного розвитку кадрової сфери, оптимальне поєднання досвідчених і молодих працівників, розробити обґрунтовану програму підготовки резерву кадрів в усіх галузях суспільної діяльності. Я не випадково стільки уваги приділив цьому питанню. Звертаюсь до вас, шановні колеги: зверніть на це питання увагу, давайте разом попрацюємо над створенням системи.

Стосовно реалізації окремих зовнішньополітичних пріоритетів.

Хочу звернути вашу увагу на те, що курс України на європейську інтеграцію, який, безперечно, залишається безумовним пріоритетом для країни, ми цей напрям витримуємо. Останні переговори, які відбуваються у Європейському Союзі, в тому числі за участю Прем’єр-міністра України Миколи Азарова, підтвердили, що ми близькі до прийняття рішень з усіх трьох питань, які ми поставили для себе. Це – безвізовий режим, створення зони вільної торгівлі та асоціація з ЄС.

Я вважаю, що вирішення цих питань є лакмусовим папірцем усіх наших реформ. Тому Уряд повинен розуміти, що у разі відсутності прогресу в питанні нашого просування в європейський економічний простір йтиметься не про зовнішню, а власне, про нашу внутрішню політику.

Шановні колеги!

На початку свого виступу я підкреслив, що не зважаючи на певні здобутки в роботі Уряду за перші 100 днів його діяльності, ми повинні оцінювати все ж таки критично.

Поки що рано говорити, що ми як чинна влада зробили все, щоб вивести державу на цей шлях сталого розвитку, про який ми з вами мріємо. Забезпечення внутрішньополітичної стабільності, формування ефективної вертикалі влади, взаємодія усіх гілок – усе це добре, але недостатньо, якщо говорити про ті амбітні плани, які ми перед собою поставили. Треба ще багато над цим працювати.

Рівень життя громадян України, його якість все ще залишаються далеко позаду від розвинутих країн світу, і це головне, про що ми повинні з вами пам’ятати і до чого повинні прагнути. Тому я закликаю вас до реальної оцінки стану справ у кожній галузі, у кожному напрямку життєдіяльності нашої країни. Безумовно, все що ми робимо, нам треба давати цьому оцінку, треба звітувати і свідомо робити оцінку.

Я за принципову розмову. І тому хотів би сьогодні сказати, що нам більше треба говорити про те, що потрібно зробити найближчим часом, як нам втілити в життя все, що ми з вами задумали.

Дякую за увагу.