В Івано-Франківську встановлять Меморіальний знак жертвам нацизму?

На черговий прийом до голови обласної ради Ігоря Олійника прийшов голова обласної Спілки жертв нацизму Роман Кубіцький. Тривалий час літній івано-франківець піклується про встановлення в обласному центрі меморіального знаку жертвам нацизму "Пам’ять заради майбутнього".

У минулому році після звернення Романа Кубіцького до Ігоря Олійника рішенням обласної ради №865 від 18 вересня івано-франківському міському бюджету було виділено субвенцію у розмірі 90 тис. грн. на виготовлення меморіального знаку жертвам нацизму. За словами голови обласної Спілки жертв нацизму, "Держказначейство ці кошти виконавцям не перерахувало", повідомляє прес-служба голови Івано-Франківської обласної ради.

19 грудня 2009 року Івано-Франківська міська рада "також прийняла позитивне рішення з цього питання", каже Роман Кубіцький. Ескізи проекту майбутнього знаку (стели) погоджено обласною художньою архітектурною радою та відзначено "оригінальне мистецько-пластичне вирішення". Однак...

"Прикро, але 11 квітня, як планувалося, до 65-ої річниці повстання у Бухенвальді нам не вдасться встановити меморіальний знак", – каже Роман Кубіцький. За його словами, Івано-Франківська область – єдина, де немає пам’ятника жертвам нацизму.

У новому письмовому зверненні голови обласної Спілки жертв нацизму на адресу голови обласної ради – прохання включити до бюджету на 2010 рік кошти у розмірі 100 тис.грн для виготовлення та встановлення згаданого Меморіального знаку (стели).

Довідка. Меморіальний знак жертвам нацизму обласна однойменна Спілка планує встановити на Валах в місті Івано-Франківську, по вулиці Шопена, на будинку, де в роки Другої світової війни розташовувалось гестапо.

За словами Романа Кубіцького, під час нацистської окупації в області знищено 224 тисячі цивільного населення.

11 квітня відзначається Міжнародний день звільнення в’язнів нацизму, на честь повстання у концтаборі Бухенвальд. На тому, що в’язні Бухенвальда звільнилися самі, а не були звільнені американцями, особливо наголошувалося у радянській пропаганді та екскурсіях по табірному музею, адже Бухенвальд опинився на території "соцтабору"-НДР. Насправді... Концентраційний табір неподалік Веймару почав діяти влітку 1937 року. З літа 1940 року тут запрацював крематорій. У Бухенвальді тримали тільки чоловіків. У таборі було 52 основних бараки. Кількість охоронців досягала 6000 осіб. У вересні 1941 року неподалік табору розстріляні перші радянські військовополонені. Невдовзі в таборі влаштували спеціалізований розстрільний пункт. Діяли різні робочі команди – у пральні, лазні, на збройному й овочевому складах, у майстерні, на городі й свинарнику.

Особливо жорсткими були умови в "малому таборі" – траплялися вбивства за шматок хліба і канібалізм. Там налічувалося 12 бараків без вікон, у кожному з них мешкало понад 700 людей. Лікарі-есесівці здійснювали злочинні "медичні досліди" із зараження жовтою лихоманкою, віспою, дифтеритом. Із 238 380 в’язнів, що пройшли через Бухенвальд, 56 549 людей померли чи були вбиті.

У лютому 1945-го Бухенвальд стає найбільшим табором смерті: у 88 філіях за колючим дротом перебували 112 000 в’язнів із 18 країн Європи. На час повстання 11 квітня 1945-го року серед ув’язнених було 4380 громадян СРСР, 3800 поляків, 2900 французів, 2105 чехів, 1800 німців та понад дві тисячі представників інших національностей.

Під час відступу гестапо перевозило в Бухенвальд в’язнів з Аушвіцу та інших східних концтаборів. Напередодні відступу з Бухенвальда видано наказ про знищення усіх в’язнів. Однак 8 квітня в ефір над німецькою областю Тюрінгія прорвалися сигнали "SOS!". В’язні Бухенвальда, дізнавшись про наближення американських військ, підняли збройне повстання і захопили в полон понад 800 есесівців та охоронців. 16 квітня за наказом американської адміністрації до табору прийшли понад тисячу городян Веймара, щоб побачити наслідки звірств нацистів.

У серпні 1945-го цей табір було підпорядковано НКВС. До 1950 року – "Спецлагер № 2", у ньому спершу тримали нацистських військових злочинців, а пізніше – ув’язнених із політичних мотивів. У 1951 році на території табору встановлено меморіальну плиту в пам’ять про учасників Опору. У 1958 році вирішено відкрити в Бухенвальді меморіальний комплекс. Тут збереглися табірні вежі, кілька рядів колючого дроту, ворота з написом Jedem das Seine ("Кожному своє") і будівля крематорію, де у стіни вмонтовано таблички з іменами різними мовами – так родичі загиблих увіковічили їхню пам’ять.

Обговорити на форумі

 друкувати