В Україні розпочався сезон обліку вовчого молодняка

Підраховують маленьких сірячків доволі оригінально. Для того, щоб знати місце розташування вовчих лігов та кількість цьогоріч народжених тварин, єгері виходять у ліс та... починають вити, імітуючи таким чином голос старих вовків, на який обов’язково відкликаються малята.

У мисливському господарстві "Космечара" Богородчанського району за підвиванням спостерігала кореспондент Коломия ВЕБ Порталу.

Від Чорного лісу віє прохолодою. Єгері готуються до підвивання. Четверо чоловіків розійшлися по території бази та вправляються у вовчому вокалі. Стає моторошно. "Страшно, молодичко, - усміхається Петро Зіняк, мисливствознавець та голова села Міжгір’я. - Не бійтеся, краще ось тримайте чистий камуфляж, бо від вашого одягу всі вовки повтікають".

Пан Петро - головний вабщик (той, хто найкраще імітує голос вовків - авт.) каже, що на підвивання треба обов’язково йти у випраному в річковій воді без додавання порошку одязі, з однією рушницею на всіх, та з боку, де не віє вітер. У сіроманців, навіть маленьких, надзвичайний нюх, вони можуть за кількасот метрів відчути сторонній запах. Ще гірше, коли запах почує вовчиця, яка може занести малят за десятки кілометрів, подалі від небезпеки. Тоді вий не вий, все одно втечуть, і доведеться ще довго лісами блукати та сірих хитрюганів шукати. Проїхавши сім кілометрів углиб Чорного лісу, зупиняємося біля старого поламаного моста через річку Лукву. Вниз по течії будемо йти пішки, щоб вовки не почули запах бензину.

"Наявність річки або потічка - характерна ознака того, що за десь у радіусі півкілометра є вовче лігво, - розповідає Петро. – Вовки їдять багато м’яса, і тому вода у них повинна бути постійно. А ще місце розташування житла сіроманців визначається за минулорічними описами, бо вовки рідко змінюють оселю. Також вони використовують старі борсучі та лисячі нори. Отож, коли лісник знає, де колись жили рудохвості або борсуки, то, цілком ймовірно, що саме тут можна знайти виводок малих сіроманців".

Проте навіть знаючи ці прикмети, знайти вовченят доволі непросто, бо мати добре ховає дітей у норах непролазних гущавин. Вовчі сім’ї міцні та тривалі. Народжуючи у квітні від одного до восьми малят, вовчиця кілька місяців годує їх молоком. Потім діти починають їсти те, що принесуть з полювання батьки. Тому, ледь зачувши їхні голоси, вовченята починають радісно скавуліти та, наслідуючи дорослих, підвивати. І, якщо єгер зуміє хоча наполовину відтворити вовче виття, то малята обов’язково відгукнуться.

Серед густого смерекового лісу, єгері розходяться врізнобіч. Залишаюся із паном Зіняком, який сьогодні підманюватиме вовченят. Проте, на велике розчарування, протягом двох годин пан Петро мовчить. "Спочатку треба слухати вітер, шум лісу, тріск гілок, - тихо каже міжгірський війт. - Бо якщо одразу почати вити, то можуть відізватися переярки (молоді вовки, які народилися минулого року - авт.). Вони живуть неподалік від батьківського лігва. Восени, коли підросте цьогорічний виводок, вовча сім’я об’єднається в стаю, і всі тварини разом полюватимуть".

Десь почувся легкий шум, богородчанський ловець ледь піднявся та наказавши мені навіть не рухатися, довго і протяжно завив. У відповідь з південного боку почулося скавуління. "Ось і є наші вовчики!", - пошепки радісно каже Петро Іванович та виє ще раз, аби визначити скільки ж усього є малят.

Увечері у невеличкому мисливському будиночку, при світлі гасової лампи головний вабщик навчає єгерів вити. Якщо б хтось проходив неподалік хатинки, то напевне би чимдуж тікав з цього "вовчого” місця. "Усе базується на звуці "а", який треба пропустити через горло та ніс, - поважно говорить пан Зіняк, - але найголовніше слід уміти слухати виття в природі. Так краще запам’ятовується. Також треба розрізняти виття вовка та вовчиці. Глава сіроманської родини виє грубо, довго та протяжно, вовчиця, сповіщаючи про свій прихід малят, у кінці зривається на дзявкання. Тому краще імітувати голос самки".

Потім єгері малюють на своїх карті вектори напрямку, де сьогодні чули виття. Усі карти згодом зіставляють та наносять позначки: де вектори перетинаються, у цьому місці шукатимуть лігво. Найкраще це робити зі спеціально навченими собаками, або конями. Останні, зачувши вовчий запах, починають "стригти" вухами. Але й навіть без сторонньої допомоги космечарські єгері тепер легко зможуть відшукати новий виводок, бо ж підвивання відбулося успішно.

Автор: Галина Плугатор, Чорний ліс для Коломия ВЕБ Порталу
Обговорити на форумі