"Ніколи не думав, що можу врятувати людину від смерті"

Літній відпочинок неможливо уявити собі без водних плес – річок та озер, з їхнім спокоєм та живильною прохолодою. Але вода – стихія, хоч приємна і корисна, але водночас і вкрай небезпечна...

У цьому мав нагоду переконатися мешканець міста Івано-Франківська Михайло Сенишин, котрий недільного липневого ранку разом з друзями вирушив порибалити на ріку Дністер поблизу Галича, повідомляє центр пропаганди ГУ МНС в Івано-Франківській області.

Рибалка та мисливець з багаторічним стажем Михайло Михайлович чудово знає ціну такому відпочинку подалі від міської суєти та буденних справ. Коли відпочиваєш душею та серцем, ловлячи поглядом і політ чайки над водою, і яскраві кольори літніх квітів, коли насолоджуєшся срібним блиском впійманої рибини і вдихаєш настояне на травах запашне літнє повітря...

Рибалили вони на улюбленому місці, де у Дністер впадає інша річка – Гнила Липа і коли десь по обіді з-за повороту по воді виплив чоловік, вони спочатку подумали, що це хтось з відпочиваючих. Але чоловік плив просто на різнокольорові поплавки їх вудок, загрожуючи заплутати волосінь і рибалки почали кричати плавцеві, щоб той звернув убік. Коли він не зреагував на їх крики, чоловіки почали уважніше придивлятися до нього і з подивом помітили, що людина пливе вниз обличчям, інколи ледь помахуючи руками...

Найшвидше зреагував 54-річний Михайло Сенишин. Потім він неодноразово з подивом у голосі буде повторювати, що ніколи не сподівався від себе такого вчинку, ніколи не думав, що так безоглядно, не думаючи про себе, може кинутися на порятунок іншої людини. Що на полюванні та рибалці за багато десятиліть траплялися різні історії, але рятувати людину від смерті йому довелося вперше...

Швидко оцінивши ситуацію, адже на шляху у плавця був вир, у який нещасного могло затягти, Михайло Сенишин скинув з себе одяг і кинувся до ріки, до того місця, де за його підрахунками мав опинитися чоловік. Каже, що у бурхливій воді нічого не бачив. Після дощів ріка розлилася, швидка течія несла свої води з новою силою, і якби не допомога друзів з берега, він так би і не врятував потопельника, адже, випливши з виру, той вже не мав сили ні на найменші рухи, тому плив, то виринаючи, то знову пірнаючи під воду. Друзі вказали рятівникові, в якому місці потопельник з’явився з-під води і Михайло Михайлович зловив його в найостаннішу мить, коли той вчергове, і за переконанням пана Михайла, вже остаточно мав піти під воду. Однією рукою він вхопив чоловіка за волосся і сильно загрібаючи іншою, переборюючи силу течії, почав пливти з потерпілим до берега. На березі також діяв швидко, не роздумуючи. Відразу поміряв пульс, який був дуже слабким, але свідчив про те, що чоловік ще живий. Знав, що в першу чергу має звільнити його легені від води. Коли це було зроблено, відразу зателефонував на швидку. Машина невідкладної допомоги прибула хвилин за вісім-десять. Лікар Галицької центральної районної лікарні Марія Іванівна Соколова, котра й приїхала на виклик, згадуючи той день каже, що потерпілий на момент їх прибуття вже був при свідомості. До машини його підвів Михайло Михайлович, потерпілий ще був надто слабким і не міг самостійно рухатися. Але життєві показники у нього були вже майже в нормі, також він час від часу покашлював, що свідчило про присутність невеликої кількості води у легенях...

По прибутті до лікарні потерпілий вже настільки добре себе почував, що відмовився від госпіталізації. Записавши його дані, чоловіка відпустили додому. На жаль, ці дані виявилися неточними. Чоловік на ім’я Опацький Ярослав Ярославича у селі Тустань Галицького району не проживає. Отож, наша зустріч з врятованим так і не відбулася. Не вдалося почути його версію цієї пригоди, дізнатися про всі її подробиці, та й Михайло Михайлович так і не почув слова подяки від врятованого з холодних обіймів смерті. Але Михайло Сенишин цим аніскільки не засмучений. Він переконаний, що діяв з Божою допомогою і з Божої ласки і це набагато важливіше за всі, навіть найщиріші людські подяки...

Обговорити на форумі