Без права на забуття

Боротьба за незалежність і волю України не припинялась на всіх етапах, а в роки окупації різних режимів ще більше загострювалась.

Нині, коли Україна позбулася окупації комуно-більшовицького режиму, необхідно пам’ятати і шанувати тих героїв, які поклали своє життя за волю України. До таких героїв належить член ОУН Степан ТУЛІВСЬКИЙ, родом з Буковини. У ті роки німецької окупації доля Степана ТУЛІВСЬКОГО віднесла його від рідного дому до Коломиї.

На теренах Коломийщини в 1941 році всі структури ОУН після повальних арештів гестапівцями учасників проголошення незалежної України 30 червня 1941 року перейшли на нелегальне становище. Для організації осередків ОУН на селах окружний провід надсилав довірених членів ОУН, які відбирались з місцевого населення, а в окремих випадках, як це було зі Степаном ТУЛІВСЬКИМ, направлялись такі люди, що могли працювати на різних посадах. Так був направлений у с. Ценяву директором школи Степан ТУЛІВСЬКИЙ, який мав на той час вищу освіту, знав кілька мов і бездоганно володів німецькою. Йому було довірено створення осередку ОУН в с. Ценяві, і для початку своєї роботи він розпочав створювати хор у селі. Для цього Степан особисто відбирав молодих людей, щоб пізніше вони влились до лав ОУН. Такий стиль підпільної праці приніс бажані результати — всі члени хору уже восени 1941 року стали членами ОУН і прийняли присягу на вірність українському народу.

Зв’язок з коломийським проводом ОУН Степан підтримував через зв’язкового Осипа ТОМЕНЧУКА, який був родом з с. Ценяви. Щоб не викликати підозру у гестапо, Степан завів дружні стосунки з окремими офіцерами вермахту та із керівництвом шуцполіції. До нього ставились з довір’ям, бо Степан з хором вивчив навіть дві пісні німецькою мовою. В усьому йому сприяв тодішній війт села Галайчук, який допоміг Степанові відкрити хату-читальню, де колись була польська охоронка. Спілкуючись з німцями, Степан вивідував не тільки їх настрої, але й окремі дані про пересування й дислокацію німецьких військ і особливо тих спеціальних груп, які гестапо використовувало для репресивних дій щодо населення і підпільників. У Коломиї на той час розташувався центр окружного провідника ОУН Роберта (МЕЛЬНИКА), який знаходився в двох кімнатах другого поверху будинку на вулиці Міцкевича, неподалік гімназії.

Гестапо не могло змиритися з тим, що на Коломийщині активно діють оунівці і через своїх агентів, різних зрадників та фолькдойчерів їм вдалося натрапити на наше підпілля.

Вже пізніше стало відомо про одного з тих, хто зрадив і видав багатьох членів ОУН в Коломиї. Німці після арештів, які були проведені у вересні 1942 року, випустили з-під арешту того зрадника на волю. Але йому не вдалося минути смертної кари. Вирок, винесений військовим трибуналом ОУН, виконав особисто один із керівників СБ ОУН КРУК.

У вересні 1942 року гестапо арештувало Степана ТУЛІВСЬКОГО і відправило до Коломийської тюрми. У цій тюрмі членів ОУН піддавали тортурам і утримували довгі дні без їжі. Самого Степана ТУЛІВСЬКОГО довели до такого стану, що він від нестерпного голоду з’їв віник, який був із тростини. З Коломиї в’язнів гестапо посеред ночі перевезло у Чортківську тюрму.

27 листопада 1942 року настав трагічний день усіх в’язнів, які були перевезені з Коломиї. Їх вивезли у поле біля с. Ягольниці, де і розстріляли. Серед 52-х українських націоналістів був розстріляний Степан Тулівський.

Усі члени ценявського хору, який входив у підпільну мережу Коломийської округи ОУН пізніше, у 1944 році призвались на службу в радянські війська. З фронту повернулись живими тільки троє: Степан і Петро ТОМЕНЧУКИ та Петро МЕЛЬНИЧУК, яких вже немає серед живих.

З усієї групи хористів залишилась живою Ганна КУРДИБАН, 1925року народження, яка була зв’язковою УПА. І нині ветеран бойових дій ОУН-УПА Осип ТОМЕНЧУК розказує про трагічну долю близнюків Івана і Юрка ЦИБУЛЬСЬКИХ . Коли один із близнюків впав у бою, то другий піднявся на весь зріст і відкрито, стріляючи з автомата, побіг на ворога. Його скосила ворожа куля із німецького шмайсера.

Варто нині належним чином відзначити героїв, а у Ценяві на честь героя Степана ТУЛІВСЬКОГО назвати його іменем вулицю, яка за радянських часів мала назву Радянська. Можливо, варто увічнити пам’ять про нього, прикріпивши меморіальну таблицю на школі, а можна і школу назвати його іменем.

Автор: Дмитро ГРИНЬКІВ, член НСПУ
Джерело: Вільний голос для Коломия ВЕБ Порталу
Обговорити на форумі