|
Юрій Плекан
Друга половина ХІХ століття в історії суспільно-політичної боротьби українців західноукраїнських земель, стала переломним моментом, яка пов’язується із всезростаючим опором шовіністичній антиукраїнській політиці польської адміністрації. Із запровадженням та по ширенням конституційного устрою в Австрійській імперії, на її теренах масово поширюються національно-політичні рухи. Особливо, ця боротьба посилюється в зв’язку із прагненням українцями краю досягнути паритету у справедливому та пропорційному співвідношенні представництва у виборних органах імперії.
Незважаючи на те, що в ХІХ – на початку ХХ ст. українське селянство було найбільш багато чисельною частиною населення Галичини та Буковини, воно зазнавало постійних утисків і в політичних правах з боку польської адміністрації та шляхти. Тому селянство було на тривалий час позбавлене можливості впливати на суспільно-політичне життя в краї та імперії загалом. Лише до першого державного сейму Австрії, який засідав з 10.07.1848 р. і нараховував 393 посла, було обрано 96 депутатів з Галичини та Буковини, з них 35 українців. А серед них було 23 селянина, 8 священників та 4 світських інтелігентів (адвокатів, вчителів, лікарів – Ю.П.) [ 6, с. 131 ]. Так, з теренів Гуцульщини та Покуття до першого парламенту було обрано лише представників селян – п’ять послів та одного греко-католицького священика, пароха села Пістинь Кирила Блонського з округу Яблунів. Зокрема з виборчого округу Делятин обрано сільського господаря Йосипа Григорука, з округу Городенка Круховського Івана, з округу Коломия Лесюка Степана, з округу Снятин Ничипорука Степана, з округу Кути Івана Ришка [ 3, c. 71 ].
В період 1861-1873 рр., на підставі нової цісарської конституції відомої в літературі як "Лютневий патент" виданої 26 лютого 1861 р., депутати до австрійського парламенту від Галичини обирались безпосередньо у Галицькому Сеймі. В цей період Покуття та Гуцульщину в парламенті від українців краю репрезентували такі особи. Під час каденції 1861-66 рр.: селянин, війт с. Верхній Вербіж Коломийського повіту Микола Ковбасюк від Коломийсько-Печеніжинсько-Гвіздецького виборчого округу, селянин Кость Лепкалюк з виборчого округу Косів в результаті довиборів у 1863 р. після складення мандату послом о. Софроном Витвицьким.
У 1867-69 рр. від округу Косів-Кути селянин Кость Лепкалюк, селянин Микола Ковбасюк з Коломийсько-Печеніжинсько-Гвіздецької округи. М. Ковбасюк був заможним селянином, сільським війтом обирався також до повітового виділу та Коломийської повітової Ради. У сеймі та парламенті виступав на захист українських селян Галичини, за повернення селянам лісів і пасовищ, захоплених панами, розширення селянського самоврядування, навчання українською мовою у школах Галичини та запровадження української мови у діловодство державних установ.
В період парламентської каденції 1870-76 рр. від округу Косів-Кути обраний д-р Матвій Кашевко, який працював радником суду у Старих Кутах, від виборчої округи Городенка-Обертин обраний селянин з с. Тишківці Василь Цалковський, який входив до "Польського кола" (польської фракції у сеймі – Ю.П.).
В період парламентської каденції 1897-1904 рр. від округу Коломия-Снятин –Косів обрано адвоката Теофіла Окуневського. У 1902 р. від виборчої округи Коломия-Городенка-Снятин-Косів-Надвірна (курія більших посілостей) обрано поляка Генріка Вєловєйскі, та поляка д-ра Ян Длужаньскі від виборчої округи Коломия-Снятин-Косів (курія сільських громад). У 1899-1911 рр. від виборчої округи Коломия-Печеніжин-Гвіздець-Надвірна-Делятин-Богородчани-Солотвино-Косів-Кути-Жабє-Снятин-Заболотів-Городенка-Обертин (від загальної курії) обрано спольщеного вірменина, дідича Стефана Мойса-Росохацького. У 1900-1906 рр. від виборчої округи Коломия-Бучач-Снятин (від курії міст) обрано єврея д-ра Натана Сейнфельда [ 2, c. 36 ].
З виборчої округи Надвірна-Делятин в період 1885-1907 рр. до парламенту обирався Корнило Мандичевський, греко-католицький священик, довголітній парох м. Надвірна і маршалок Надвірнянської повітової ради. Хоча відзначався аполітичністю, був лояльним до австрійського уряду та польської адміністрації, однак надзвичайно багато зміг зробити для отримання коштів для облаштування доріг, меліорації, відкриттю шкіл в своєму окрузі, за що не безпідставно користувався авторитетом та шаною серед своїх виборців [ 8, c. 193 ].
З виборчої округи Надвірна-Делятин у період з 1908-1918 рр. депутатом було обрано адвоката та журналіста, відомого діяча радикальної партії, одного із засновників організації Українських Січових Стрільців Миколу Лагодинського. З 1913 р. він також був обраний послом до Галицького сейму від округу Делятин-Надвірна [ 1, с. 41 ].
В період 1907-1911 рр. депутатом австрійського парламенту було обрано Миколу Глібовицького, українського письменника і громадсько-культурного діяча москвофільського напрямку. Народився в с. Черемхів Коломийського п-ту у родині священика. Закінчив юридичний факультет Віденського університету [ 7, c. 97 ].
У 1907 р. з виборчої округи Коломия, було обрано адвоката, радикала Кирила Трильовського, він був послом в період 1907-1911 рр. та в 1911-1918 рр. Також в 1911 р. з виборчого округу Коломия було обрано депутатом також члена радикальної партії селянина з с. Спас Коломийського повіту Павла Лаврука, та поляка Свободу з виборчої округи Коломия-Косів. Слід відмітити, що парламентська діяльність українських послів, адвокатів Теофіла Оку- невського та Кирила Трильовського була надзвичайно активною та пов’язана з вирішенням нагальних та актуальних для українського населення Галичини питань. Їхня діяльність не обмежувалась лише виступами з парламентської трибуни по різного роду питанням загально-австрійського значення та вирішення нагальних проблем українців Галичини, але й наполегливою та клопіткою роботою серед своїх виборців, поданням петицій та запитів до різних держустанов, активною участю в організації та проведенню масових віч в різних містах краю [ 1, с. 52 ].
Окремо потрібно відмітити обраних послів з теренів Покуття та Гуцульщини до Галицького сейму у вказаний період. Вперше Галицький сейм як і інші 17 провінційних сеймів імперії був скликаний у 1861 році, в зв’язку із відновленням конституції відповідно до "Жовтневого диплому" 1860 р. Сейм складався з 150 осіб. З них 9-ть послів-вірілістів: єпископів-львівських всіх трьох обрядів, обох єпископів перемиських, єпископа тарнівського, єпископа станіславівського, ректорів Львівського та Краківського університетів. Всього обиралося 141 посол: з курії великої земельної власності – 44, від торгово-промислових палат – 3, міської курії – 20, з курії малої земельної власності (сільської) – 74 [ 8, c. 22 ].
Виборче законодавство як до австрійського парламенту, так і до сейму Галичини, встановлювало нерівномірне та непропорційне співвідношення депутатських мандатів від різних верств населення. Так, представники великої земельної власності та платники високих податків, що становили 0,4% загального числа населення, мали забезпечено близько 30% сеймових мандатів. Представники від міст і торгово-промислових палат становили 4,1% населення і мали 15% мандатів, селянство та міщани малих містечок відповідно 95,5% та отримували решту місць. Грубо ігнорувався виборчою системою і національний фактор. Перші три курії давали лише польських послів, українці могли пройти лише в четвертій в 48 з 51 повітів Східної Галичини [ 5, c. 51 ].
В період каденції 1861- 66 рр. з округи Косів було обрано о. Софрона Витвицького – греко-католицького священика, довголітнього пароха с. Жаб’є (тепер смт. Верховина Івано-Франківської обл.), однак він склав свій мандат після першої сесії у 1861 р., а на його місце у 1863 р. було дообрано селянина Костя Лепкалюка. Від округи Коломия-Гвіздець-Печеніжин обрано згадуваного вже селянина, війта с. Верхній Вербіж Коломийського повіту Миколу Ковбасюка, Миколу Лавриновича селянина з с. Пнів від округу Надвірна-Делятин та селянина Гриця Процака від округу Городенка-Обертин.
В період 1867- 69 рр. Миколу Ковбасюка від округу Коломия-Гвіздець-Печеніжин, Костя Лепкалюка від округу Косів-Кути та о. Івана Озаркевича, греко-католицького священика, Снятинського декана, депутата Снятинської повітової ради від округу Снятин-Заболотів [ 4, c. 108 ].
До Сейму в період каденції 1870-76 рр. від округу Косів-Кути було обрано радника суду в містечку Старі Кути (тепер смт. Кути Косівського р-ну Івано-Франківської обл.) д-ра Матвія Кашевко, греко-католицького священика пароха с. Корнич Коломийського повіту Івана Левицького від округу Коломия-Гвіздець-Печеніжин, від округу Надвірна-Делятин греко-католицького священика, пароха м. Надвірна Корнила Мандичевського, від округу Снятин-Заболотів греко-католицького священика Івана Озаркевича та від округу Городенка-Обертин селянина с. Тишківці Василя Цалковського.
В період каденції Сейму у 1877-1882 рр. від округу Снятин-Заболотів обрано греко-католицького священика, Снятинського декана Михайла Коржинського. В період 1883-89 рр. від округу Надвірна-Делятин греко-католицького священика, пароха м. Надвірна Корнила Мандичевського, від округу Снятин-Заболотів судового радника з містечка Заболотів (нині Снятинський р-н Івано-Франківської обл.) д-р Тита Сінгалевича [ 8, c. 136, 163 ].
В період 1889-1895 рр. та 1895-1901 рр. від округу Снятин-Заболотів обрано греко-католицького священика, пароха с. Стецева Кирила Гаморака, від округу Надвірна-Делятин о. Корнила Мандичевського, та відомого адвоката, члена-засновника української радикальної партії Теофіла Окуневського від м. Коломиї. Також, д-р Окуневський був обраний до Сейму у період останньої каденції 1913-14 рр., а також від округу Коломия в цей період був обраний адвокат Кирило Трильовський.
Окремо, хочемо перерахувати осіб польської, єврейської та вірменської національності, які були обрані від м. Коломиї та Коломийського повіту до Галицького сейму за весь період існування даного законодавчого органу. В 1861-67 рр. від міста Коломиї було обрано єврея Лазаря Дубса, в 1863 р. поляка графа Владислава Дідушицького від Коломийського повіту; в 1867-73 рр. від м. Коломиї єврея адвоката Макса Ландсбергера; в 1873-79 рр. від м. Коломиї єврея Освальда Гонігзманна; в 1876-1885 рр. від м. Коломиї єврея, рабина Шрейбера; в 1889-1899 від м. Коломиї підприємця, поляка Станіслава Прус Щепановскі; в 1901-04 рр. від Коломийського повіту спольщеного вірменина Стефана Мойса-Росохацького; в 1902 р. від Коломийської виборчої округи (від більших посілостей) поляка Лєшека Цєньскі, поляка Миколая Кшиштофовіча від більших міських посілостей, поляка, бурмистра Коломиї Броніслава Вітославського від міст і торгово-промислових палат, поляка поміщика Романа Пузину від сільських гмін [ 2, c. 36 ].
Список використаних джерел та літератури:
1. Андрухів І., Арсенич П. Українські правники у національному відродженні Галичини: 1848-1939 рр. – Івано – Франківськ, 1996. – 79 с.
2. Депутат //Енциклопедія Коломийщини. Зшиток 5, літера Д. – Коломия, 2007. – С. 36-38.
3. Левицька Ів. Українці в першім Австрійськім соймі 1848-1849 р. // Життя і знання. – 1929. – ч. 3. – С. 71-74.
4. Морозюк В. Помяник. - Івано-Франківськ, 2005. – 224 c.; Морозюк В. Помяник - 3. - Івано-Франківськ, 2006. – 192 c.
5. Плекан Ю. Боротьба за реформу виборчого законодавства до Австрійського парламенту та Галицького сейму ( кінець ХІХ – початок ХХ ст.). – Івано – Франківськ, 2008. - 204 с.
6. Плекан Ю. Українські депутати австрійського парламенту ( ХІХ – поч. ХХ ст.) // Науковий вісник Чернівецького університету. Історія. Політичні науки. Міжнародні відносини. – Чернівці, 2008. – Вип. 376-377. – С. 131-133.
7. Полєк В. Біографічний словник Прикарпаття. - Івано - Франківськ, 1993. - Зошит 7. - Зошити 1-17. - 272 c.
8. Чорновол І. Українська фракція галицького крайового сейму. 1861-1901 рр. (нарис з історії українського парламентаризму ). - Львів: Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України, 2002. – 288 с.
|
