|
Іван МОНОЛАТІЙ
Дослідження етнонаціональних проблем і долі національних меншин в Україні у ХХ ст. – тривалий і багатоплановий процес, витоки якого сягають до початку ХХ ст., в добу визвольних змагань поневолених народів. Наукове осмислення зародження і збагачення знань про національні меншини в Галичині у ХХ ст. потребує, з одного боку, розгляду загальних тенденцій розвитку історичної та суміжних наук, що займаються етнонаціональними процесами, аналізу історіософських і методологічних підходів до теми, а з другого боку, загальної характеристики джерел, їх класифікації.
Більш як століття минуло з часу виникнення сіонізму. Безпосередні учасники подій і сторонні спостерігачі, послідовники і противники сіоністичної ідеї сприймали і продовжують сприймати її по-різному: як божевільну ідею-утопію, як один з багатьох національних рухів, як аґресивну націоналістину ідеологію або вдалий історичний експеремент, наслідком якого і стало утворення Держави Ізраїль.
Ідея і програма сіонізму і сьогодні привертають увагу політиків, громадських діячів, вчених. Про це свідчать численні наукові і науково-популярні студії сучасних дослідників . Реґіональні ж тенденції і основні закономірності сіонізму в історичній ретроспективі на загал слабо висвітлені в новітній історіографії, адже місцеві осередки єврейських політичних партій і національних об’єднань в міжвоєнній Галичині зокрема, не залишили по собі різноманітної документації.
З’ясування особливостей сіоністичного руху в Галичині загалом та на Коломийщині зокрема вимагає, на нашу думку, по-перше, вивчення історичних обставин формування партійно-політичної системи галицького єврейства на зламі ХІХ – ХХ ст., і, по-друге, умов розвитку та основних тенденцій у діяльності досліджуваних політичних організацій, відтворення головних лідерів в керівництві осередками партій та національних організацій у міжвоєнний період.
читати далі... (повний текст)
|
