|
Найбільший населений пункт Коломийської Гуцульщини, її неофіційна столиця. Центр селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області зі статусом гірського населеного пункту. Одне з найдавніших селищ Галичини і Європи. Головні кутки селища: Бобичів, Горішний конец, Калинник, Грабків, Долішний конец, Замчище, Місто, Осередок, Поховец, Царина, Яршиця, Кашиці.
Лежить за 12 км від Коломиї, має вигідне транспортне сполучення.
Назва походить від представників зниклого племені печенігів, які могли тут поселитися ще в докняжу добу. Однак ці терени людина облюбувала далеко швидше, оскільки в Печеніжині виявлено предмети доби неоліту (VI-III тис. до Р. Х.), трипільське поселення (V-IV тис. до Р. Х.), римські монети (І ст.), пам’ятки культури карпатських курганів (ІІІ-VI ст.). Стояв тут і замок.
Тривалий час Печеніжин був містечком, центром Печеніжинського повіту Коломийської округи, а в період СРСР – Печеніжинського району Станіславської області.
Перша писемна згадка – 1443 рік.
Мешкає 5350 осіб, є 2075 індивідуальних господарств. Загальна площа селища становить 4024,6 га. Селище електрифіковане, газифіковане, частково телефонізоване.
Є багато лісів, парк на 2,6 га, дендрарій "Діброва – Печеніжин", де на площі понад 11 га росте до 400 видів деревних і чагарникових порід. Течуть ріки Лючка, Печеніга, Ключівка, кілька потоків, є соляні джерела, лікарські рослини. Найвища точка Печеніжина – урочище Верьхи. З Печеніжина можна дістатися в подальші гуцульські села Рунгури, Марківку, Малий Ключів, Слободу й Молодятин. Місцевий люд займається рільництвом і будівельними роботами, плекає худобу, виїжджає на заробітки, працює на різних коломийських підприємствах і фірмах.
У селищі є: Святомихайлівська церква УГКЦ, церква святого Дмитрія УАПЦ, адміністративний будинок, загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів на 980 учнів, загальноосвітня допоміжна школа-інтернат на 175 учнів, музична школа, дитячий садок, дитяча і масова бібліотеки, стадіон, поліклініка, дільнична лікарня ветмедицини, дві приватні аптеки, ощадна каса, відділення зв’язку, відділення електрозв’язку ЦМКС №2 ВАТ "Укртелеком", відділення електродільниці МРЕМ, станція АТС, контора Печеніжинського і Слобідського лісництв, меблевий комбінат ВАТ "Індуктор", комбінат комунальних підприємств, механізована пожежна команда, приватна майстерня для ремонту взуття, дві приватні перукарні, фотосалон, 12 приватних крамниць і кафе, торговий ринок (щосереди люди з навколишніх сіл сходяться в Печеніжин на торговицю), млин.
Пам’ятки історії та культури:
- церква Святого Дмитрія (1629),
- церква святого Михаїла (1870),
- школа-дяківка (XVIII ст.),
- пам’ятник Олексі Довбушу роботи В.Н.Борисенка (1971),
- пам’ятний знак в урочищі Калинник, де за переказами народився Олекса Довбуш (1988),
- історико-меморіальний музей Олекси Довбуша (1971),
- погруддя Тараса Шевченка (1961),
- пам’ятні знаки "Печеніжин" та "Свобода",
- меморіальний комплекс воїнам УПА,
- символічна стрілецька могила,
- меморіальна дошка члену УВО-ОУН Миколі Митлюку (2006),
- пам’ятна дошка на честь осередку Товариства "Рідна Школа" і Товариства "Просвіта" (2006).
У 2006 році в урочищі Царинка відбувся XVI Гуцульський фестиваль. Печеніжин славиться народними гуцульськими музиками, співом, спортом. Є тут традиційна школа гуцульського різьбярства, яку тепер продовжують В.П.Ровенчук, П.Д.Гаврищук, М.І.Ровенчук, В.Д.Скрипник, В.М.Соколишин та П.В.Стефурак. Оригінальним вважається весільний вінок молодої.
Серед славних уродженців Печеніжина: народний герой, ватажок опришків Олекса Довбуш, академік, історик Володимир Грабовецький, банкір Дмитро Гриджук, оперний співак Ярослав Шовковий, відомі гуцульські народні музики Юрій Грабовецький та Василь Сметанюк, відомі гуцульські різьбярі Іван і Микола Семенюки, композитор і диригент Василь Якуб’як, полковник Армії УНР Роман Самокишин, відомі учасники національно-визвольної боротьби Василь Бондаренко, Микола Митлюк, Іван Майданський, громадські діячі Іван Чупрей та Іван Шовковий, заслужений працівник сільського господарства України Дмитро Гладуняк, заслужений працівник профтехосвіти України Василь Явдошняк, заслужений учитель України Ярослав Грабовецький.
Чим можна дістатися? Маршрутними міні-автобусами, які часто курсують з Коломиї у напрямку Печеніжина, Молодятина, Рунгурів, Марківки, Слободи, Малого Ключева, а також можна доїхати з Коломиї таксівкою.
Що варто побачити? Церкви, школу-дяківку, пам’ятник Олексі Довбушу, історико-меморіальний музей Олекси Довбуша, символічну стрілецьку могилу, погруддя Т.Шевченка, меморіальний комплекс воїнам УПА, весільний вінок молодої, вироби місцевих різьбярів, "Миланку" (13 січня), урочище Скала на Замку, дендрарій "Діброва – Печеніжин".
Де можна зупинитися й переночувати? У Михайла та Ольги Старшинських на вул. Р.Шухевича, 42, тел. 64574.
Де можна похарчуватися? У крамницях-кафе "Мрія" та "У вуйка Дмитра".
Що варто прочитати? В.Грабовецький "Історія Печеніжина" (Коломия, 1993) і "Печеніжин в літописі та ілюстраціях" (Івано-Франківськ, 2003), В.Довірак "Печеніжин" (Коломия, 2004), "Матеріали круглого краєзнавчого столу "Коломийська Гуцульщина" (Коломия, 2006), "Коломийки Коломийської Гуцульщини" (Коломия, 2006).
Куди телефонувати й писати? Селищна рада: вул.Незалежності, 15, смт.Печеніжин Коломийський р-н Івано-Франківська обл. 78274. Тел. (03433) 64540.
www: pechenizhyn.org.ua | gska2.rada.gov.ua
|
