Україна відзначила День Конституції

Вчора Україна відзначила День Конституції. Чиновники усіх рівнів та мастей, від Президента до голови сільської ради, наввипередки мітинговим тоном розповідали українцям про те як вони хвацько втілюють в життя головні принципи української конституції, чи не найкращої в світі. Я, зізнаюсь вам, в цей день не святкував. Мені, навпаки було сумно, адже вважаю, що на тлі щоденного порушення норм основного закону святкувати чергову річницю його прийняття – меншою мірою неправильно. Я цілком згідний із своїм 80-річним сусідом, який смачно курячи «Приму» розповів мені одну напіванекдотичну – напівжиттєва історію про те як вже випивший зять пив за здоров’я тещі на поминках за нею. Власне всі ці святкування якось нагадують сюжет вищеоповіданої історії…

Конституцію із стовпа державності перетворили в дишло, яке кожен крутить у вигідний собі бік або ж на інструменти досягнення своїх політичних чи приватних цілей. І зробили це ті, хто впродовж цих 16 років засідав у найвищих владних кабінетах на Банковій та Грушевського.

Вчора я переглядав текст Конституції і особливо не вчитуючись нарахував більше десятка статтей, які в Україні не виконуються. І це статті фундаментальні та визначальні…Я собі можу тільки уявити, які жахи можуть побачити в тексті Конституції кваліфіковані юристи…

Отже стаття 5 основного закону каже: «Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами».

Пригадайте яким чином було змінено конституційний лад як тільки до влади прийшов Віктор Янукович. Це було зроблено не народом, навіть не парламентом, а підконтрольним президенту конституційним судом…за 1 день. І до того ж в бік збільшення повноважень Віктора Федоровича.

Йдемо далі, стаття 10: «Державною мовою в Україні є українська мова».

Тоді чому Президент, Прем’єр-міністр та депутати під час виконання своїх повноважень нею не говорять, чому міністр освіти називає державну мову непотрібною, чому судові засідання ведуться іншою мовою, чому її майже нема на телебаченні, кіно, пресі, книговиданні? Чому сферу її використання взагалі хочуть звести до мінімуму?

Стаття 11: «Держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України».

Скажіть будь-ласка чи сприяє консолідації пропонований владою «мовний закон»? Навпаки – це засіб розколу та протистояння у суспільстві, і видається, що робиться це свідомо та ціленаправлено. Останніми роками гострі кути якось згладились і було досягнено мовного балансу з яким були згідні і на заході і на сході: українська залишається єдиною державною та обов’язковою у в органах влади, судах, освіті, культурі, телебаченні та при цьому залишається велика сфера застосування російської.

Новий закон знову пересварив та озлобив два мовні співтовариства: захід протестує проти русифікації, східняки проти українізації…

Стаття 17: «На території України не допускається розташування іноземних військових баз».

Як бачимо конституція забороняє базування на території України іноземних військових баз, і при цьому Віктор Янукович підписує так звані Харківські угоди за якими російський чорноморський флот та його база може знаходитись в Криму ще на 50 років…

Стаття 21: «Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними».

Якщо так, то чому для комфортного проїзду одних на години перекриваються вулиці, а інших матом з цих вулиць проганяють та змушують чекати у довжелезних заторах. Де тут рівність та повага до гідності простих громадян?

Стаття 62: «Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду».

Так каже Конституція, а Президент, її гарант на увесь світ каже ще до рішення суду до початку будь-якого слідства, про те, що Юля Тимошенко є замовником вбивства колишнього депутата Щербаня.

Це лише деякі статті на які стало моєю юридичної грамотності, часу та газетної площі. То що ж і з якого приводу ми відзначаємо 28 червня? Можна цілком зрозуміти поляків, у яких державним святом є 3 травня — цього дня 1791 року ухвалили конституцію Речі Посполитої. Вона стала величезною історичною подією для Польщі, зіграла значну роль у подальшому її розвитку. Так само 3 травня відзначає день конституції Японія, для якої ухвалення 1947-го демократичного й миролюбного Основного закону стало початком нової ери.

28 червня так само могло б стати початком нової ери української історії. Могло б, але не стало. Із свята, день конституції перетворився на нагадуванням про невдачі. Тож який сенс святкувати власну нездатність створити свою державу?