Мораль? Ні, не чули

Коли над кораблями не панує корма, під ними панують підводні скелі. А що може статись з кораблем, що необачно потрапив на підводні скелі, ми знаємо, - він просто загине. Якщо перенести вищевказану метафору на суспільство, то можна зрозуміти, що корма – це мораль. Тому суспільство, в якому мораль кинута під ноги, нагадує корабель, який втратив кермування і летить назустріч підводним скелям, а відповідно і краху.

Боляче, але саме такий незграбний корабель сьогодні нагадує наше українське суспільство, в якому мораль глибоко втоптана в землю…

Звернутись до питань моралі мене змусив минулий політичний тиждень, точніше, дві події, що в ньому мали місце.

***

Перше – це Тушкогейт або «спецоперація Забзалюка». Нагадаю, народний депутат Роман Забзалюк «перейшов» із фракції “БЮТу” до «тушкованої» фракції «Реформи заради майбутнього», яка контролюється владою. За зраду йому заплатили півмільйона гривень.

Цей випадок яскраво показав продажну суть української політики. Усі заяви про турботу про державу, служіння народу, відстоювання інтересів та допомогу потребуючим – це найвищого ґатунку брехня. Пафос для простаків-виборців або ж лохів, використовуючи лексику продажних слуг народу.

Уся суспільно-політична система нашої держави побудована на брехні та продажності. Саме брехня і продажність є джерелом збагачення статків «народних» депутатів, їх шикарних палаців та ексклюзивних автомобілів захмарної ціни.

По суті, українська політика досягає своїх цілей, особливо не перебираючи засобами, часом не гребуючи і найбільш ницими. «Мета виправдовує засоби» - ось справжній девіз української політики; девіз, який через політику стає мотивом усе більшої частини нашого суспільства.

Дехто мене може звинуватити в надмірному моралізаторстві та скаже, що політика завжди була аморальною. Ні, панове, політика є такою, якою її роблять люди, що нею займаються.

***

Друге – призначення міністром оборони Дмитра Саламатіна. Відтепер українською армією, яка завжди і в усіх державах була ета­лоном благородності, честі та обов’язку, керу­ватиме чоловік, який запам’ятався, м’яко кажучи, справами, які до моралі відношення не мають. Справжня слава до товариша Саламатіна прийшла під час бійок у Верховній Раді. Він тоді з криком «ану су.. бл…» дубасив своїх колег-депутатів стільцем по головах. Тоді Саламатіним з його дружками було по-звірячому побито п’ятеро депутатів, одному з яких майбутній міністр оборони зламав щелепу. І це все лише за те, що люди сповідують інші, ніж він, Саламатін, ідеї… Якщо так, то вже незабаром доля п’ятьох побитих депутатів може спіткати кожного, хто мислить інакше...

***

Ці два випадки, що стались протягом лише одного тижня, дали чітку відповідь на одвічне українське питання про те, чому ми так погано живемо. А живемо ми так, тому що наше суспільство хворе; хворе на дуже серйозну болячку – відсутність моралі. В такій ситуації неможливо навіть вести бесіду про добробут та високий рівень життя в Україні. Мораль і добробут міцно між собою пов’язані.

Підняти рівень економіки можна лише шляхом морального оздоров­лення. Як це зробити? Рецепт дуже простий - не переступати моральні норми: не давати та не брати хабарів, не обкрадати один одного, громаду та державу, не продавати свою гідність врешті-решт. Якщо ж ні, то своїми руками будемо наближати свій корабель до підводних скель.