Нові горизонти Василя Нагірного

У культурно-мистецькому центрі «Є» міста Станіславова відбувся творчий кіновечір відомого коломийського журналіста та краєзнавця Василя Нагірного. На суд публіки було представлено три фільми із творчого доробку автора: «Щоденник 1946 року», «Карпатські тунелі» та «Гвіздець».

Вечір був побудований за принципом герменевтичного кола. Спочатку глядачі мали змогу переглянути фільм, після чого автор проводив аудиторію за куліси візуального тексту фільму, розповідаючи про невидимі на екрані контексти творення фільму. Часом такі розповіді були не менш цікавими за саму кінострічку.

Наприклад пан Василь розповів трагічну історію австрійського інженера, що будував один із карпатських тунелів. Згідно його плану тунель мав будуватись двома групами з різних боків гори і у визначеному місці групи повинні були зустрітись. І якщо на папері це вже повинно було статись, то в реальності групи ще не зустрілись. Інженер подумав, що будівельники риють тунель паралельно. Його шляхетне та горде серце не витримало такого провалу і інженер пустив собі кулю в лоб. А буквально через деякий час будівельні групи зустрілись…

Також краєзнавець повідав про досить дивне використання тунелів місцевими мешканцями: у них горяни лікували себе та своїх дітей. «Діючою» лікувальною речовиною гуцули вважали кіптяву, яка осідала на стінах інженерних споруд після руху поїздів.

Не минулось, втім, і без курйозів. Наприклад залізнична прогулянка карпатськими тунелями для своєї реалізації потребувала великих зусиль. Усі переговори з «Укрзалізницею» вів Богдан Малецький. Вони тривали досить довго та важко, адже слід було узгодити графік руху дрезини із знімальною групою з графіком руху поїздів. І в той день коли були узгоджені останні штрихи майбутньої поїздки було звільнено голову «Укрзалізниці», який власне і дав дозвіл на таку поїздку. Та на щастя новий директор нічого міняти не став.

Велике зацікавлення в аудиторії викликав і фільм про Гвіздець та його монументальний собор. Оскільки собор католицький, розмова власною течією привела співрозмовників до дуже цікавого факту. Виявляється наш край має кровний стосунок до Блаженного Папи Римського Пія ІХ (1846 - 1878). У селі Текуча, що на Косівщині на подвір’ї місцевої церкви похована рідна сестра Наслідника Христа графиня Марія-Доротея-Анна-Тереза Мастай де Феретті. Уродженка Барселони, графиня Марія була дружиною ротмістра наполеонівських військ Івана-Миколи Стрільбицького. Вони познайомились у Барселоні куди вояка занесла доля у складі одного із польських легіонів. Частина де служив Іван була розквартирована в одному із монастирів, в якому сестрою милосердя була графиня. Власне ту вони покохались і таємно повінчались. Батьки нареченої були проти шлюбу, молоде подружжя приїхало на Батьківщину нареченого. Спочатку оселились під Львовом, а згодом у Текучій…

Зазначу, що ініціатором вечора став Юліан Яковина, голова Івано-Франківської обласної спілки кінематографістів України. Василя Нагірного та його фільми кінематографіст знає вже давно, ще з часів перших «вільних» фестивалів на зорі незалежності. Як розповів сам пан Яковина фільми Василя Нагірного привернули увагу своєю глибиною та духовністю: «Усі вони (фільми – Авт.) надзвичайно широкі та об’ємні, просякнуті духовністю та любов’ю до своєї рідної землі. Безперечно цей доробок вартий максимально широкого глядацького горизонту. Саме тому ми і запросили пана Нагірного до Івано-Франківська», - сказав Юліан Яковина.

Вечір пройшов в межах проекту кіноклубу «Маяк». Його керівник Тарас Проць на початку зустрічі сказав, що за минулих декілька десятиліть людство накопичило стільки ж інформації як за увесь попередній час. Увесь обсяг інформації охопити неможливо, та й н варто. Уваги заслуговує лише окремі, найцінніші інформаційні фрагменти. На думку пана Тараса саме такими є фільми нашого земляка: «Ми дуже багато говоримо, що потрібно популяризувати українське, потрібно вивчати та знати про свій край, але практично мало хто щось робить у цьому напрямку. А фільми Василя Нагірного є зразками саме такої роботи», - сказав керівник кіноклубу.

Поділився враженнями і Василь Нагірний: «Для будь-якого автора приємно, коли є аудиторія, яка позитивно реагує на його творіння. Що стосується сьогоднішнього вечора, я відчуваю, що контакт відбувся і мені приємно, що людям цікаво те, що я виніс на їх суд».

Загалом вечір видався вдалим, цікавим та плідним. Публіка отримала інтелектуальне задоволення від побаченого на екрані, а сам автор цікаві пропозиції щодо подальшої творчої співпраці.