"Нєрусскоє" ім'я Росії

ZaRus1: Нужна ли России цель нации – национальная идея?
Александр Ткачев: У Достоевского есть очень хорошее слово: "русскость". Можно назвать ее "национальным кодом"... Это очень сложная вещь, в которой все: история, вера, культура, государственность и семья, ее ценности. Но краеугольный камень – историческая память и сознание. Без них можно построить какие-нибудь "соединенные штаты России" и населить кем угодно. Но это уже не будет русский народ. (уривок з он-лайн конференції за участю губернатора Краснодарського Краю Алєксандра Ткачова на офіційному сайті проекту "Имя Россия").

У нашого північного сусіда добігає свого завершення проект "Имя Россия" – аналог нашого телешоу "Великі Українці". Проголосувало вже більше мільйона осіб. Поки що результати голосування можна назвати цілком прогнозованими – в першій п’ятірці і Петро І, і Сталін, і Ленін. Можливо, когось здивує поки що перше місце новгородського князя Алєксандра Невського. Але це є дивним лише на перший погляд. Адже якщо переглянути відеозапис передачі, присвяченій цьому діячеві, все стає більш ніж зрозумілим. Чому? Тому, що всіма без винятку учасниками обговорення – експертами, до кола яких входять відомі російські політики, військові та церковні діячі, князь був оголошеним символом боротьби з "западнічєством", боротьби з західною, європейською цивілізацією (натякається на його "перемогу" над Тевтонським орденом). А от, за словами цих експертів, зі східною цивілізацією, чи то, пак, монгольською ордою, Невський не конфліктував. Все зрозуміло і логічно, особливо тому, хто посвячений в специфіку державної ідеології нинішньої Росії.

Не треба дивуватися й тому, що в когорті претендентів на перемогу немає нинішнього російського прем’єр-міністра Владіміра Путіна. Просто організатори проекту спіймали себе на думці, що участь другого президента РФ в голосуванні просто уб’є інтригу і сам проект позбавиться сенсу. Тому вирішили обійтися без Путіна, справедливо вважаючи, що для сучасних росіян він і так "самий-самий".

Втім, хотілося б більше зупинитися на іншій особливості проекту "Имя Россия" і поговорити про національний склад претендентів на перемогу.

Загалом, список налічує 500 особистостей. І якщо ми його уважно продивимося, то з’ясуємо для себе одну цікаву річ. Виявляється, близько половини претендентів не є етнічними росіянами! Більш того, в списку є особистості, які взагалі до Росії - Московії мають дуже і дуже опосередковане відношення, як, наприклад, Анна Ярославна, Богдан Хмельницький чи Рюрик! Дуже цікавою є і та обставина, що в когорту обраних потрапили практично всі більш-менш заслужені діячі комуністичної епохи, при чому – від усіх республік колишнього СРСР. Так, відчуття "прєємствєнності" в російських політиканів викорінити не можливо! Ми ж зайвий раз переконуємося, що в свідомості сучасних російських "ідеологів" Радянський Союз і Російська Федерація є прямим продовженням Російської Імперії. Тільки от з якого дива в списку претендентів опинилися визначні особистості часів Київської Русі – Володимир Великий, Володимир Мономах, Ярослав Мудрий, Святі Борис і Гліб? Адже вони, як і сама держава Русь, виступили лише в ролі цивілізаторів територій майбутньої Московії – прародительки Росії. Та що казати – тоді не те що Росії, Московії не було на мапі Європи. Але що до того сучасними російським великодержавним ідеологам! Вкрасти чуже – це типово для російських політиків (згадайте Петра І, який поцупив назву "Русь", переробивши її на візантійський манер – "Росія").

До речі, в світлі цих обставин стає очевидним, що на того ж Алєксандра Невського Росія має не більше прав ніж, наприклад, Україна. Адже Невський не мав особливого відношення до розбудови Московського князівства. Новгород, де правив цей князь, взагалі був окремим державним утворенням, яке в 15 столітті було в насильницький спосіб завойовано Москвою. Тоді від рук москвинів загинули тисячі новгородців. І то не дивно – Новгород розвився за традиціями європейських міст і мав демократичний лад, а Москва на той час патологічно ненавиділа все західне. Так що "антізападнічєство" Невського – скоріше блеф путінських посіпак, ніж історична реальність.

Але повернімося до списку. Отже, за етнічним складом на першому місці – росіяни-напівкровки (тобто особи неросійського походження, які потім поступово асимілювалися), потім ідуть євреї (10%) та українці (7%). Також чимало німців, поляків, кавказців, французів, вихідців з Уралу, Поволжя та Середньої Азії. Сюди також записано донських козаків Єрмака Тимофійовича та Степана Разіна (останні москвинами себе аж ніяк не вважали, як, до речі, і багато їх одноплемінників). Серед "русскіх" опинилися такі особистості, як Баграмян, Багратіон, Барклай-де-Толлі, Айвазовський, Марінеско, Рокосовський, Довженко, Мікоян, Корольов, Блок, Пастернак, Ковпак, Вернадський і багато інших.

Ще одну цікаву обставину вдалося з’ясувати, проводячи моніторинг "п’ятиста найдостойніших": виявляється, "білий рух" в Росії в часи так званої "громадянської війни" був по своїй суті "нєрусскім" явищем. Мало того, що соціальною опорою йому служило козацтво та поміщицтво, в основному з когорти неросійських народів, але навіть керівництво складалося з етнічних німців, поляків, українців, прибалтів, кавказців. Дивіться самі: Врангель – етнічний німець, Юденіч – вихідець з родини балтійських дворян, Колчак – нащадок українських козаків, в якому була також турецька, сербська і хорватська кров, Корнілов – калмик за походженням, Калєдін і Краснов – донські козаки. Навіть найзапекліший російський шовініст Антон Денікін – наполовину поляк по матері.

Отака от "нерусская" Росія виходить! Виявляється, "хлібосольний" русскій народ так нічого путнього самотужки і не створив. Держава російська скористалася послугами іноземців, асимілювавши їх, перетворивши на безбатченків, вбивши їм в голову байку про "вєру, царя і отєчєство" (за радянських часів – "вєру" в світле майбутнє, в комуністичну партію і пролетарський інтернаціоналізм). Етнічних же росіян держава переконала в тому, що їм в цьому житті не потрібно нічого, окрім усвідомлення визначної місії Росії в цьому світі (і пару бутлів горілки). На цій тупій вірі і трималася російська держава – від Івана Грозного і аж до Дмітрія Медвєдєва, а привабливий образ їй створювали вихідці з чужих країн.

Ви можете заперечити: а як же Суворов, Пушкін, Лермонтов, Достоєвський? Так само! В Суворова предки – шведи, в Лермонтова – шотландці, в Пушкіна – одразу декілька національностей, в Достоєвського – українці. Навіть найвідоміші російські політики-тирани – не росіяни за походженням, окрім, можливо, Петра І. Яскраві приклади – Катерина ІІ і той же Сталін. Та що казати, якщо нещодавно по українському телебаченню пройшла інформація про те, що дід президента сучасної Росії Дмітрія Медвєдєва був головним рабином Санкт-Петербурга.

Я недарма навів уривок з он-лайн конференції за участю губернатора Краснодарського Краю Алєксандра Ткачова. Не дарма виділив в його відповіді поняття "русскость". Думаю, що слова цього чиновника-шовініста якнайкраще підтверджують те, що записати в "русскіє" Росія готова кого завгодно, особливо коли їй потрібно об’єднати суспільство і посилити централізацію влади. Але якщо відкинути всі фальсифікації, то проявиться абсолютно "нєрусскоє" обличчя Росії із зовсім "нерусскім" ім’ям.

Автор: Сергій БАГРЯНИЙ
Обговорити на форумі