Європейський досвід: Чисте довкілля. Чиста Україна

Сміття — справа прибуткова. Родзинка реалізованої австрійцями концепції утилізації сміття не в тому, щоби його тупо гамузом загорнути в землю і в такий спосіб заховати подалі від очей та гріха, — а далі, мовляв, хай діється Божа воля. Така технологія — позавчорашній день. Сьогодні мудрі люди, завдяки індивідуальним технологіям, з різних видів сміття отримують енергію, дають йому "друге життя" — в кожному випадку маючи з цього непоганий зиск. Так, пакувальні матеріали (скло, метал, папір), переробляють на вторсировину, з відпрацьованого пластику виготовляють пелети для доменних печей (заміняють кокс). Як стверджує реклама, сертифіковані установки AVE забезпечують найвищий рівень безпеки навіть при утилізації хімічних та інших небезпечних речовин — мастил, фарб, лаків, електронних та охолоджуючих пристроїв, при очищенні труб та баків. У місті Регад (Верхня Австрія) переробляють відходи забійного виробництва, пір’я, щетину, кістки, кров тварин тощо на тваринне борошно та жири. З відпрацьованих автошин після подрібнення й переробки виготовляють нове "взуття" для автомобілів. Групі AVE належать також установки для компостування, для виробництва біогазу, пелет для альтернативного палива, для утилізації електронної та холодильної техніки тощо. При цьому небезпечний для озонового шару парниковий газ відсмоктується і знищується, інші частини подрібнюються з подальшою переробкою.

На переробку — значить, на переробку. Ми побували на підприємствах з переробки використаної техніки та деревини в місті Тімелькам (Верхня Австрія). Спостерігали, як швидко і вправно робітники заводу вручну розбирають стару апаратуру, відділяючи "мухи від котлет", тобто металеві деталі від дерева чи пластику. Різне скидають в різні ящики. Багатьом нашим кров з серця капала, бо на переробку йшло, за нашими мірками, справжнє багатство, — наприклад, зовсім новенькі на вигляд холодильники! Принаймні, багатьом українським родинам справно служить куди старіша і пошарпаніша побутова техніка. Не одна підприємлива душа мовчки страждала, підраховуючи "втрачені" прибутки, які можна би отримати від продажу цих "беушних" пральок, морозильників, телевідеоапаратури... Австрійці, певно, до такого не додумуються, бо в них порядки строгі. Як у тому анекдоті: лікар сказав у морг — значить, у морг...

Оброблену та необроблену стару деревину на відповідній установці також сортують, звільняють від металевих деталей та інших сторонніх матеріалів і спрямовують на переробку.

У нутрі ГЕС. Не вдаючись у корпоративні тонкощі структури групи AVE (це, зрештою, не було нашою метою), зазначу, що в другій половині подорожі з’явились об’єкти, на яких фігурував логотип компанії ENERGIE AG.

У місті Ламбах нам запропонували відвідати гідроелектростанцію (вассеркрафтверк) цієї компанії. Звичайна, на перший погляд, гідроустановка дивувала двома речами. По-перше, — безлюддям. Кілька десятків подібних об’єктів контролює всього... двоє(!) людей в апаратній. Комп’ютери забезпечують безперебійність і злагодженість функціонування всієї машинерії, а втручання людини передбачається лише в разі неполадок. Чудеса — та й годі! І друге, що викликає здивування. Навіть на такому безлюдді фірмою передбачені всі побутові зручності для людей. Наприклад, наявні всі три туалетних кімнати: позначками "Ч", "Ж" і "Для інвалідів". Здавалось би, звідки візьметься інвалід, коли навіть здоровим "ч" і "ж" тут нічого робити — замість них працює комп’ютер. Однак — закон там справді один для всіх; такі вимоги щодо зручностей — норма для європейської спільноти, стандартів життя громадян Євросоюзу.

Ще один цікавий момент стосується спорудження цієї ГЕС. Зокрема, австрійці ділилися досвідом, як вони переконували місцеву громаду дати згоду на будівництво цього вассеркрафтверку. То була непроста робота, яка включала і агітацію, і відшкодування людям збитків, і маркетинг їхніх скарг та реагування на них. Але зуміли переконати громадян, — зокрема, і в тому, що ГЕС не завдає довкіллю екологічної шкоди.

Наша делегація побувала і в нутрі гідроустановки — на багатометровій глибині, під водяним пластом — навіть не "на дні" річки, а "під дном" її. Відчуття доволі моторошне і наодинці з собою там краще не зоставатися...

На режимному об’єкті. У четвер після сніданку, о 9 годині за київським (8-ій — за середньоєвропейським) часом, розпочався зворотній відлік нашої дороги. З нами попрощався Пауль Томандл, згідно з візитівкою, — дип. інженер, головний менеджер AVE по Україні. Він разом із перекладачкою, львів’янкою Соломією, квапився на літак до Києва. Інша перекладачка, Марія Оленич із Ужгорода, працювала з нами до кордону.

Нам належало відвідати ще один об’єкт компанії ENERGIE AG: водозабірну станцію, що має шість свердловин. Нам розповідають, що видобута з 60-метрової глибини тутешня agna vitae настільки чиста, що не потребує жодної додаткової обробки, вона однаково якісна — що в крані, що в фірмових пляшках із брендом AVE.

Водокачка — об’єкт режимний, розміщений в глибині лісу, огороджений. Лише шестеро осіб мають право відмикати ці двері. Аякже, водогін, перефразовуючи відомий вислів, — знахідка для диверсанта. Контроль за процесами, звісно, теж комп’ютеризований, здійснюється з апаратної, як і на описаній вище ГЕС. Звідси вода вже без помпування подається до споживачів. Якими саме шляхами — також секрет фірми, з метою запобігання диверсіям. Зрозуміло, що всім стороннім, тим паче — іноземцям, вхід сюди заказаний; отож за жодних інших обставин ми б теж сюди не потрапили, ні з туристичною, ні з будь-якою іншою метою. Як кажуть, спасибі за довіру.

Ще один цікавий штрих: біля іншого об’єкта, куди надходить ота чиста вода, проходить велосипедна доріжка. Любителі-велосипедисти знають, в якому місці розміщена "чарівна" кнопка, натиснувши котру можна напитися свіжої водички. Пилось і нам — і думалось: ніби й дрібниця, а приємно, бо наяву — турбота про людину.

Автор: Ольга ГАВРИЛЮК
Джерело: "Вільний голос" для www.KOLOMYYA.org
Обговорити на форумі