Глас народу: Ходить криза поміж нами

За даними соціологічного опитування, проведеного Національним інститутом стратегічних досліджень, економічну кризу на собі відчувають 82,2% громадян України. При цьому переважна більшість українців вважає, що українська економіка перебуває в кризовому стані через внутрішні причини, а світова фінансова криза лише посилює ці проблеми.

Як відомо, устами народу промовляє істина. Отож, "Вільний голос" вирішив з’ясувати в своїх читачів, мешканців Коломийщини, чи вплинула криза на їхнє життя.

Василь, власник невеликого столярного цеху в одному з приміських сіл:
— Мої статки завжди були скромні, бо самотужки, лише покладаючись на свої руки, в нашій державі не дуже розбагатієш. З усіма замовленнями я справляюся сам, у мене немає підлеглих майстрів. Звідусіль чую про кризу, але, на щастя, мого виробництва вона поки що не торкнулася. Мабуть, справа в наших людях, для яких житло — понад усе, вони з останніх грошей стягуються на вікна чи підлогу до хати.

Уляна Ткач із Коломиї:
— Уже три роки я на заробітках в Ірландії, ось лише недавно приїхала в гості до рідні. Маю таке враження, що Україна ніколи й не виходила з кризи. Якщо й досі ще вагалася, чи повертатися назавжди додому, то тепер вирішила остаточно: тут робити нічого. Не скажу, що й там, за кордоном, усе так безхмарно, але бодай маю впевненість у завтрашньому дні. До речі, там ЗМІ не нагнітають так жахливо ситуацію, як у нас, мені навіть новини вже слухати не хочеться. Складається враження, що це наші політики свою бездіяльність дуже вдало заховали під маркою кризи.

Іван Симотюк, голова правління ЗАТ "Коломийське заводоуправління будматеріалів":
— У цій ситуації криза не може обійти нікого, скажімо, нашому підприємству заморозили банківські депозити, ми також в очікуванні на нові, безумовно вищі, ціни на газ, від якого залежить наше виробництво. Усе це не додає оптимізму, а навпаки, викликає розчарування. Проте існує й інший бік медалі: у зв’язку зі зростанням долара й девальвацією гривні населення вкладає гроші в будматеріали, в тому числі й нашу цеглу.

Ніна Григорівна, пенсіонерка:
— Можливо, на великих підприємствах, де є загроза людям опинитися на вулиці без засобів існування, криза відчутніша. А я особисто далека від неї. Оглядаюся на своє життя й аж дивуюся, як змогла стільки пережити — й війну, й вічне недоїдання, й різні життєві негаразди... Якось так навчилася існувати, що завжди собі в усьому відмовляла, тому тепер навіть не нарікаю на життя, а зі своєї пенсії щоразу дозволяю собі викроїти трохи грошей, щоб одягнутися й поїсти. Сучасне покоління не бачило справжньої кризи, це так собі, всі просто вхопилися за модне слівце.

Володимир, працівник державної установи:
— Ну, купив я позавчора нову іномарку; що, як криза, то вже й життя закінчилося? чи, може, я мав віддати ці гроші бомжам, щоб підняти їхній рівень? Покажіть мені хоч одного депутата в парламенті, який у чомусь себе обмежив через "кризу". Цей світ жорстокий, і виживають у ньому сильніші, й навіть світова криза, — я переконаний, — це наслідок певних махінацій, на яких знову хтось хитріший нагріє руки...

Автор: Оксана КРОХМАЛЮК
Джерело:"Вільний голос" для www.KOLOMYYA.org
Обговорити на форумі