Ліжникарство - родинна справа (фото)

В українському мистецтві є чимало творчих родин, що зробили неоціненний внесок у розвиток національної культури. До таких належить і родина Копчуків-Шкрібляків, що вже багато років помножує здобутки українського декоративного мистецтва. Вихідці із відомого села Яворів, що на Косівщині, давнього, самобутнього центру народного мистецтва Гуцульщини, торують свій шлях у мистецтві.

Упродовж кількох століть у цьому селі розвивалися художнє різьблення, кушнірство, вишивка, ткацтво та ліжникарство зокрема. До початку XX ст. ліжники виготовляли для власних потреб майже у всіх селянських родинах. Вони мали як ужиткове, так і декоративне призначення, ткались на верстатах з овечої натурального забарвлення вовни (використовувалась також вовна, фарбована кольоровими рослинними барвниками – червона, жовта, синя, зелена, бордова, оранжева тощо). Яскравим елементом оздоблення інтер’єру хати були ліжники, їх розвішували на жердках , а використовуючи як постільну тканину - застеляли ліжко. Крім того, сам ліжник, його призначення було і залишилось багатофункціональним. Образна орнаментально-символічна мова ліжників мала глибинно національний характер, власне зберігаючи народну традицію. Здавна ними накривали вози та сани , а сідлаючи коня клали під дерев’яне сідло- "тарницю " невеликий ліжник- "присідку " тощо. Ліжники відігравали важливу обрядову функцію під час весілля, похорону тощо. Вони входили до посагу нареченої, а кількість ліжників визначала майновий стан родини.

Ліжникарство на сьогодні досить розвинута галузь народного ремесла у Яворові. Однак справді творчих майстрів, які поряд з дотриманням технології ткання виконують високохудожні твори, залишилось мало. Ринок збуту часто диктує народному майстрові нехарактерні для осередку орнаментальні композиції, кольорові сполучення. Працювати на дотику давньої традиції, її збереження та нових сучасних геометричних чи стилізованих орнаментальних композицій далеко не просто. Вже декілька років на базі села Яворова проходять мистецькі міжнародні симпозіуми , мета яких досліджувати, вивчати та розвивати народну традицію, використовуючи її в сучасному інтер’єрі.

Подружжя Копчуків – Ольга (1968 р.н.) та Василь (1962 р.н.) використовують давню технологію виготовлення ліжників, а увесь складний і довготривалий процес підготовки сировини - від миття, чесання, фарбування вовни (натуральними, аніліновими барвниками) до прядіння - здійснюють власноручно. До цієї роботи батьки залучають і двох синів, старший з яких Василь вже добре вміє ткати.

Родина майстрів давно бере активну участь у різноманітних художніх виставках, фестивалях. Ткацтвом ліжників вони займаються понад 20 років, та тільки у жовтні 2008 року відбулася їх перша персональна виставка у Національній Спілці майстрів народного мистецтва України в Києві. Понад 30 творів представила родина Копчуків на свою другу персональну виставку, що експонується у залах Коломийського музею. Традиційні ліжники в "паси ", "очкатий ", "російський ", "кривий ", а також нові сучасні орнаментальні композиції , створені п. Ольгою, захоплюють несподіваними сполученнями кольорів, ритмічною структурою творів, своєрідним трактуванням традиційних гуцульських елементів ліжникового ткацтва. Власне, сільське життя , з його чудовою природою, народними піснями та звичаями, з рідною хатою, домашнім господарством – з усім тим, що оточує сільського мешканця втілюється в творах майстрів - поетичних, оптимістично життєствердних.

Виставка подружжя Копчуків зацікавила не тільки коломийського глядача, але і багатьох відвідувачів музею з України та різних країн світу. Саме на Різдвяні свята Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття пропонує оглянути виставку цих чудових народних майстрів.

Автор: Катерина КАРКАДИМ, мистецтвознавець, Ірина ФЕДІВ, заступник директора музею
Обговорити на форумі