Будьте готові на вибори... розуму!

Ура, знову бесіди про перманентні вибори! Знову слід пам’ятати про штаби, комісії, агітаторів, плакати на стінах, парканах, обіцянки сотворити нам рай земний, а бандитам – тюрми. Знову уточнення списків виборців на основі складених у минулому столітті. Знову студенти якусь копійчину зможуть заробляти: до обіду за одну партію покричали, після обіду – за іншу. Й на кросівки стане, і батькам легше. Та й паркани, давно не мальовані, знову будуть обліплені "бігмордами". І ще десь якийсь пенсіонер "кільо-два" лапші, а як добре піде, то й крупи гречаної заробить. А що вже наслухаємося всього...

Як казала сусідка моя Софія: "Вчера виділа, мой, по телевізору отого, що в Явдохи на паркані висить, сварився з Юлькою, казав, що їй покаже. Та й нащо їй того, вона що, свого вдома не має чи що?.."

Добре, що зима, вечори довгі, то й буде "електорат" сидіти коло телевізорів та й дивитись оті собачі, прошу вибачити, виборчі перегони, маски-шоу. Порегоче, посміється, потім юрбою піде "поголосує", ще трохи сміючись, а потім, із понеділка "по голосованню" почне потрошки починати плакати. А ще через тиждень-два, як побачить у списках вибраних отих самих, що перед кожними виборами "в сусідки Явдохи на паркані висіли" ще відколи "Україну почали будувати", то не те що заплаче-зарує гіркими сльозами. Особливо, як вони відразу, з понеділка, зранку, почнуть "відмивати",та ні, віддирати затрати на вибори. Будуть і такі, хто реготатимуть і до виборів, і після з тих, хто "голосували". "Казав’ім тобі, Софіє, не йди, не рви дурно капці, не дри горло, бо нічого з того не буде, будуть ті, що були, абе’с так голосила, вівкала, як поїзд у Коломиї, на стації, аби аж до Києва було чути".

Є й такі, хто не йде на вибори. Кажуть, що добре знають притчу з Біблії про те, як добрий перехожий хотів прогнати з розбійника всю комарноту. А той, прикутий за кару до скелі, голий, кричить: "Не проганяй їх, вони вже напились крові і сидять тихо, а проженеш цих – прилетять інші, обсядуть і питимуть кров заново…" Ну і не підуть на вибори, і не проголосують, а в реєстрі виборців вони хіба є всі, а реєстр сам хіба є? А без них, без їхнього голосу хіба не пройдуть ті самі, що "висять на кожному паркані"?Засіли там, у зраді, перепрошую, в раді, як їм виглядає, назавжди вони, а за ними їхні сини, а там уже й онуки підростають. І не здатні ми, електорат, чомусь ужепротягом другого десятка років щось інше вибрати або якось інакше вибирати. Виходить у нас, як у тій приказці про відомого поета, що ми "пишем вірші, та все гірші, та все гірші". А може, нам треба повчитися, не приведи Господи, у того відомого всім небіжчика з сусідньої держави. Він, не знаю, на тверезу голову чи з похмілля, як "бабахнув" кулаком чи то танком по вікнах, як загнав оту "комарноту" в підвал й аж через тиждень випустив із зведеними за потилицю руками. І більше нікого з тих, з підвалу, не пустив у думу-раду. Ото був козак, хоч і не з козацького роду, а, як колись казали, з кацапського. Так тихо стало в тій державі, така "каоліція", такі всі стали одностайні, зрозуміли – в хаті є ґазда. Правда, треба віддати належне їм усім – і ґазді, і депутатам, й уряду – вони всі єдиновірні своєму народу, нації, вони всі росіяни, всі, навіть у найбільшій бійці-смуті, свою батьківщину-вітцівщину ніколи не проміняють ні на долари, ні на сало, ні на нафту-газ. Навіть щонайзапекліші комуністи, якби водночас стали "голубими" чи біло-голубими, будуть російськими і для Росії-матушки.

Щоправда, і наші біло-голубі теж, здається, російські і для Росії-матушки. А може, то тільки так виглядає. Зрештою, спробуй розберися в їхніх намірах. Росія категорично заперечує входження України в НАТО, а в той же час всіма силами –то ліктями, то газовим шантажем – проштовхується туди, значно випередивши всі колишні союзні республіки, й Україну теж. От так "браті-словянє", попові можна, а дякові зась. Наші, біло-голубі, іже з комуністами, теж категорично заперечують вступ України в НАТО, а тільки хочуть до Росії. То, може, вони й добре роблять – босяком у Росію, аби швидше приєднатися до НАТО, в трубу, газову, по трубі легше пролізти, не треба в черзі стояти. Як після таких міркувань можна гудити комуняк чи біло-голубих за їхнє "рвєніє до матушки-Росії"? Вони, виходить, більші патріоти-українці, ніж ми, западенці. Приїхали, називається.

Ось і спробуй, Софіє чи Явдохо, суть "електораторки", розберись, за якого з тих, хто "висять на кожному паркані чи стовпі електричному", голосувати.

Колись уже спробували вони обидві, і я разом з ними, за якого з них, а він замість "бандитів у тюрми" – та їх усіх до нагороди орденами. Він їм ордени, а вони йому діоксину. Вдень перед бабами на співочому пасовиську гудив їх усіх, "шапкоздирачів" з провулків териконівських, а ввечері пішов із ними "на стограм", а вони, сволоцюги, йому чогось підсипали. І пішли замість господарки ліки. А ті, хто "підсипали", то ще й не "сиділи", до них ще навіть і "дільничний" не приходив...

Ну, то кого вибирати? Стривайте, раджу я своїм сусідам, кажуть мудрі люди, що у всякому суспільстві провідною силою є інтелігенція – отой елітний, учений, високоідейний, інтелектуальний прошарок спільноти (читай – нації), на який варто орієнтуватися, прислухатися, вибирати і надіятися. Так-то так, але це у мудрих спільнотах, країнах, а ми якісь не такі. Навіть Європа дивується з нас. Прошарок отой наш – як похідна від функції "наш народ", наша Україна, гноблена століттями – 350 років (та ще один рік Росії в Україні екс-президент Кучма додав, гейби мало було отих 350). Він тепер швидше підпадає під вердикт, який свого часу виніс колишній президент великої держави Індії Джавахарлал Неру: "Інтелігенція, вихована колонізатором, – найстрашніший ворог свого народу". Кільканадцять років нашої незалежності, багаторазові вибори –і парламентські, й президентські, десятикратно підтвердили істину слів великого індуса.

Так хотів порадити своїм Софіям та Явдохам, та й собі теж: треба йти на вибори, хай би навіть останні капці порвались, іти і вибирати – з розумом, мудрих, інтелектуалів, а не тих, хто разом за накрадені гроші банкетують і разом один одному підсипають "міндобриво". Але послухав мудрих слів індуса, то й сам вже не знаю, кого вибирати. Треба йти ще раз передивитися по всіх парканах, може, є хоч один, не "вихований" колонізатором. А якщо немає, то, може, й справді шкода паркани мастити, бо хто ж їх опісля виборів буде мити, хіба знову Софія й Явдоха, молоком і слізьми. Бо молоко, волею отих, кого ми понавибирали до цього часу, стало дешевше, ніж вода з окопа з бульбашками. Як і сльози простого українського електорату, половина якого розбрелася по європейських задвірках унаслідок діянь своїх обранців мити циганам ноги й плечі.

І постало "гамлетівське" запитання: що робити? Ленін теж у свій час ставив його. А ні я, ні Софія з Явдохою, як і решта електорату, не знають. А вони, вірні ленінці, як їх назвав відомий кінорежисер Іллєнко, "ВеПеШовське шобло", інтелігенти з вищими партійними школами, знають: удесяте йдуть на перевибори. Не йдуть, а пруть і знають, що пройдуть, незалежно від того, буде Софія з Явдохою "голосити" чи не буде. Бо вони і сьогодні "розум, честь і совість нашої епохи", вони добре виховані, ким – сказав мудрий індус.

Але, попри все сказане, треба йти на вибори, бо, за відомою істиною, кожен народ гідний свого вождя. Якщо немає вождя, парламенту, то хоч змусити всіх – і своїх, і чужі народи – повірити в те, що ми є гідний народ, із великим минулим і майбуттям. А паркани відмиємо колись, аби "оті" не висіли там і не псували Явдошину господарку. Наш народ за минулу історію відмивав і не таких. Коли мітлою, коли збройною боротьбою, але завжди своєю мудрістю, розумом, героїзмом, самовідданою любов’ю до волі, до національної гідності і незалежності. Нам тільки отої "російської" єдності. Хай би навіть навколо нашого якого-небудь маленького "жириновського", але щоб він був виявником нашої, української, думи, а не вів нас, як Сусанін, у чужі брянські ліси. Ми ж, здається, не французи, а все-таки в переважній, надіюся, більшості українці.

Автор: Богдан МЕЛЬНИЧУК, член НСЖУ
Джерело: "Коломийський вісник" для www.KOLOMYYA.org
Обговорити на форумі