Чотири дні високої музики

У цей нелегкий розбратаний час, коли у Верховній Раді депутати дбають лише про себе, а про таку галузь, як культура, забувають, подивуймося тій живій любові народу до пісні, музики, яка з давніх давен допомагала долати усі життєві негаразди. Навіть тоді, коли наші прадіди емігрували за океан, то везли із собою мішок пшениці і... скрипку, щоб не забулися мелодії рідного краю, від яких світлішає і теплішає на душі. Саме любов до музики й об’єднує коломийських шанувальників мистецтва, які щорічно збираються наприкінці листопада – на початку грудня, щоб ушанувати пам’ять про славного земляка – відомого композитора Анатолія Кос-Анатольського. За двадцять два роки існування це дійство так міцно укорінилося в місті над Прутом, стало його візитівкою, чим вирізняємося серед інших міст, що й не уявити, наскільки би змізерніло, втратило наше життя, коли б його не зігрівала музика Кос-Анатольського. Перед самим початком свята у вестибюлі Народного дому мимоволі стала свідком багатьох реплік: "очікую гарного настрою і приємного музичного вечора", "так хочеться святкової атмосфери, багато невідомої музики, цікавих виконавців", "для мене класика – найкращий бальзам для душі і серця, це своєрідний катарсис", "після фестивалю завжди відчуваю стан внутрішнього просвітлення", "йду лише на завершення свята, бо там насолоджуюсь піснями своєї молодості, які щемко й хвилююче озиваються в моєму серці".

Гостей із Польщі, Німеччини, Києва, Львова, усіх шанувальників серйозної музики, а також колектив коломийського симфонічного оркестру під орудою Б. Іванчука з 80-літтям вітали міський голова Юрій Овчаренко, заввідділу культури Уляна Мандрусяк. Дружина композитора Надія Кос зауважила, що вже 22-ий раз приїжджає до нашого міста на зустріч із чоловіком Анатолієм, як на рантку, яка надихає, тішить її серце, повертає в молодість. Бажала, щоб упродовж чотирьох днів свята були незабутні зустрічі і спілкування для душі. Після Божого благословення о. Івана Остафійчука розпочалися миті єднання з музикою. З історією симфонічного оркестру ознайомив кандидат мистецтвознавства Л. Лехник. Далекого 1928 р. його засновником був відомий педагог, диригент, музичний діяч Галичини січовий стрілець Роман Рубінгер. Колектив завоював неабияку популярність: його вважали другим у Галичині (після Львова) оркестром на базі вищого музичного інституту ім. М. Лисенка. Про те, який рівень сучасного виконання, свідчили оплески глядачів, подаровані квіти. Звучали твори А. Кос-Анатольського, М. Лисенка, Й. Брамса, як завжди, хвилювали мелодії М. Скорика, Й. Штрауса, Й.-С. Баха, В.-А. Моцарта, О. Білаша.

Наступного дня глядачі слухали українських та польських композиторів завдяки академічному оркестру "Віртуози Львова" під орудою заслуженого діяча мистецтв України С. Бурко. В музичних образах відчувався пульс епохи, дивовижна гармонійність, глибока духовність у переплетенні з фольклором. Як наголосили доктор мистецтвознавства професор Львівської музичної академії ім. М. Лисенка Любов Кияновська та голова Краківської спілки композиторів Єжи Станкевич, творам А. Кос-Анатольського, М. Колесси, В. Кіляра, В. Камінського, О. Козаренка, які звучали того дня, притаманні вишуканість й елегантність, небайдужість до сьогодення, львівський дух. Потішила серця глядачів солістка львівської філармонії Лілія Коструба. Вклонявся, дякуючи публіці за високу оцінку його праці, за щирі оплески талановитий піаніст, композитор Олександр Козаренко.

Не менш цікавий доробок представив третього фестивального дня львівський хоровий ансамбль "А capella Leopolis" (диригент Л.Капустіна), у майстерному виконанні якого звучала українська духовна музика XVIII століття "Покаянія отверзи ми двері". Вступним словом мистецтвознавець Юрій Ясіновський зауважив, що в творах, які виконує колектив, акумульовано все найкраще з музичної культури сивої давнини і таке співзвучне з різдвяним постом, 75-річчям голодомору в Україні та 25-річчям від дня, як перестало битися серце А. Кос-Анатольського. Слухачів полонив витончений бароковий стиль виконання одкровенної, емоційно наснаженої давньої музики з її злагодженим хоральним переливом. Як зазначив після виступу мистецький керівник, ініціатор створення колективу Роман Стельмащук, головним для них є якнайширше представити загалові 12-голосі партесні концерти XVIII ст., в яких переважає тема покаяння, осмислення глибини гріхопадіння. Переважають мелодії скорботи, смирення, а також радість прийдешнього Воскресіння Господнього. Вперше слухаючи такий спів, думала, що складність багатоголосся давньої музики, тексту під силу тільки цьому ансамблю. За п’ять років існування уже встигли записати 2 диски партесних концертів на 12 голосів, побувати на гастролях у Німеччині, Польщі, різних куточках України, взяти участь у багатьох престижних міжнародних та вітчизняних фестивалях. Про високий рівень засвідчує репертуар: григоріанські хорали, пісні пілігримів середньовічної Іспанії, церковна і світська музика епохи українського бароко, польських композиторів XVI-XIX ст.

Чотири дні високої музики пролетіли миттєво і залишили незабутній спогад для глядачів. Власне, усвідомлення того, що його пісні знайдуть відгук у серці народу, було найважливішим для Кос-Анатольського.

– Мені надзвичайно приємно, що так багато людей прийшло на концерт, що коломийці пам’ятають мого батька, – сказала на завершення фестивалю, пригортаючи до грудей квіти, донька Лідія. – Дуже хвилювалася при зустрічі з рідною Коломиєю, яку не бачила понад 20 років і яку дуже любив батько. Мандруючи до Карпат, завжди повертав до міста над Прутом, яке колись вимушено покинув двадцятирічним.

До наступного дійства, приуроченого 100-річчю від дня народження композитора, організатори вибудовують неабиякі плани, і я вірю, вони здійсняться, адже в Коломиї, яка переступила провінційні межі, уже віддавна нуртує мистецьке життя.

Автор: Мирослава ГРУШЕВСЬКА, "Коломийський вісник" для www.KOLOMYYA.org
Обговорити на форумі