Ви ще згадаєте Віктора Ющенка. Зі сльозами...

Вікторія Віктора і Юлії - нова редакція світу. Об'єднання Віктора Януковича та Юлії Тимошенко, про яке багато політиків "помаранчевого" табору говорять, як про неприродне, мені таким не здається. Сторони отримують все, що вони хочуть - конституційну більшість, вибори президента в парламенті (ним стане Янукович, його мрія збудеться), можливість приймати будь-які рішення, опираючись на більшість. Пояснюють все це як завжди, турботою про народ.

Простіше кажучи, ця нова коаліція забезпечує "вічну юлю" і вічного Януковича, український варіант Путіна і Мєдвєдєва. Під приводом боротьби з кризою та наведення порядку ми можемо отримати 15-20 років олігархічно-соціалістичної диктатури (я це слово сам придумав, саме так я собі уявляю варіант нової української парламентської республіки, що прогнулася перед північним сусідом, ізоляціоністський режим а ля Лукашенко).

Вражають наївності Арсенія Яценюка, який говорить, що БЮТ і ПР несумісні - добре сумісні. Інтерес Юлії Тимошенко полягає в перебуванні на посаді прем'єра, інтерес Януковича - в бажаному президентстві. Інтереси місцевих виробників та олігархів - опустити гривню як можна нижче, щоб хапнути на заході якнайбільше євро і доларів, накрутити митні збори та забезпечити всіх роботою за бідняцьку зарплату. Ще один цинічний інтерес - це отримати дешевий газ в обмін за відмову від членства в НАТО і євроінтеграції, знову ж таки заради труб та металу. Все це дозволить зберегти робочі місця, збільшити експорт і відновити втрачені в результаті падіння вартості акцій капітали.

Оскільки безробіття в Україні при такому стані справ дійсно зменшиться, це об’являть успішною боротьбою з кризою, раптом, до наступних парламентських виборів все заспокоїться, і "задоволені хами" проголосують за БЮТ та ПР, ну тобто за "Справедлівую Росію" і "Єдину Росію" . Так народиться українська двопартійна система.

Ще до цього, вже навесні, коаліція серйозно займеться тим, щоб прикрутили гайки, в першу чергу, щоб преса не гавкала, і звертала стільки уваги на те негативне, що є в Україні, а висвітлювала більше позитивних моментів. Першим, я вважаю, дістанеться Савіку Шустеру, а "писакам" - у другу чергу. Адже телебачення - для нас це ВСЕ, благо досвід "правильного" пояснення ситуації у північних сусідів є, якщо не буде виходити, надішлють телеспеціалістів з Москви. При цьому правда доведеться, напевно, звільнити демократичних поляків.

Зовнішньополітичний вибір України в цій коаліції взагалі бачиться туманно. Схоже, що Юлія Володимирівна хоче зіграти в план Саркозі, який, судячи з усього, припускає, що за безпеку України, а також всього колишнього СРСР буде відповідати Росія. Франція, Німеччина і Росія йдуть до створення альянсу на території Європи. Цей альянс повинен протистояти впливу США, тобто остаточно повернути всі країни ЄС, які дозволяють собі вільнодумство (Польща, Чехія, Прибалтика) під крило країн, що вважають себе творцями і авторитетами Європи. Така нова редакція світу, наскільки наївні надії Саркозі та Меркель, покажуть найближчі роки. Головне, що вже зрозуміло, в цій системі Україна не буде грати ніякої ролі та її місце - за межами ЄС. Чи означає це, що Європа згодна на відтворення СРСР, поки не ясно. Швидше за все ні, але маятник в будь-якому випадку похитнутися в бік Росії.

Цілком і повністю погоджуюся, що до краху "помаранчевої" демократичної моделі країну привів президент Ющенко. Саме його непослідовність, емоційність, підозрілість, прихильність до таємних політичних ігор, особиста неприязнь до колишніх партнерів, відсутність командної роботи, співпраця з сумнівними особистостями, постановка інтересів кума вище інтересів держави привели країну на межу серйозного вибору. Швидше за все, ситуацію вже не зупинити, за новою українською коаліцією стоїть ряд серйозних гравців за межами країни і механізм запущений в дію. Як я вже колись писав, щоб змінити режим в Україні, не обов'язково йти на нас війною. Ми підемо на себе самі, і, звичайно ж, переможемо.

Однак мені все-таки здається, що ми ще згадаємо Віктора Ющенка і будемо шкодувати про те, що не він зараз керує країною. В одному варіанті нас таких буде мало, як тих, хто сьогодні з ностальгією згадує Горбачова, в іншому - нас буде маса, як тих, хто пам'ятає генерала Де Голля або Махатму Ганді.

P.S. Весь минулий тиждень я був у Парижі та Гаазі разом з делегацією фонду "Суспільність", яку очолював екс-голова адміністрації президента Олег Рибачук. Головна думка, яку я виніс із зустрічей з французькими та голландськими політиками та громадськими діячами, така: без розумної і зрозумілої зовнішньої політики жоден український політик не зможе стати українським президентом. На виборах, звичайно. А ті, хто вирішив зовнішньою політикою не займатися, вирішили скасувати вибори. Так їм, ймовірно буде легше.

Автор: Євген ІХЕЛЬЗОН, Українська правда
Переклад: Андрій КАТРИН-МИХАЙЛЕНКО, www.KOLOMYYA.org
Обговорити на форумі