У парламенті весело

У парламенті весело. Позачергові вибори переносяться на невизначений термін; немає спікера, немає і правлячої "групи депутатських фракцій", зате різноголосся в асортименті. Щоправда, депутати не проти обзавестися чим-небудь корисним. Наприклад, коаліцією. Або, на худий кінець, - більшістю.

Священна корова. Верховну раду VI скликання кілька важко назвати колективом трудоголіків. За рік з невеликим свого існування учасники цієї версії українського парламенту куди яскравіше проявляли себе в багатоступінчастих переговорних процесах або блокада президії, ніж в законотворенні. Тим не менш, з перемінним успіхом, що включає в себе як повне бездіяльність часів акції "Геть" лист трьох ", так і лихорадкову діяльність зразка початку вересня, періодично народні обранці все ж таки працювали, нехай навіть не над проектами законів. Ситуацію суттєво скоректував президентський указ під номером 911, та й то він не стільки перервав "праведні труди", скільки їх уповільнила. Після ж припинення його дії депутати, здавалося, повернулися до звичного способу життя. Але не зовсім - відсутність оформленої коаліції могло в будь-який момент вибити ґрунт з - під парламентських ніг, а відставка спікера остаточно заклинила неспішно що працює механізм. Зараз всі зусилля народних обранців спрямовані на те, щоб знайти себе керівництво з найменшими втратами для кожної з фракції. За великим рахунком, останнім часом депутати і збираються-то переважно для того, щоб урочисто відбути на подальші консультації. Але одним спікером обійтися буде складно - і ситуація, і президент вимагають від парламентаріїв "оформлення відносин".

Створення коаліції для парламентаріїв стало б не самим марним дією. По-перше, після багатьох роз'яснень, що базуються на Основному законі, коментарі Конституційного суду і особистих уявленнях політиків, здавалося вже все перейнялися думкою про те, що без альянсу парламентських фракцій, сукупна кількість членів яких не менше 226 чоловік, держава просто не може існувати. По-друге, створення офіційного більшості вимагає стан речей - депутатам не було б зайвим остаточно визначитися, яким курсом вони збираються відводити країну від кризи. По-третє, комплект підписів на коаліційній угоді - це свого роду індульгенція від виборів.

З коаліції в даний час створюють священна тварина: про неї (після безславної смерті "демократичної" більшості) говорять переважно гарна, пояснюють, чому вона гостро необхідна, і розповідають, як єдиний порив пари-трійки фракцій тут же врятує Україну від всіх мислимих і немислимих лиха. Але створювати її, за великим рахунком, поки ніхто не поспішає - консенсусу не вистачає.

На сьогодні найбільш затятим прихильником "офіційного оформлення відносин" є, мабуть, БЮТ. У своїй коаліційної активності "бютівці" пробують всілякі варіанти: то агітують за відновлення "демократичного" об'єднання, удосконалити його Блоком Литвина; то підкреслено дистанціюються від процесу, пропонуючи "узаконити" антияценюковскій альянс; то знову повертаються до ідеї вести переговори з усім, що в парламенті.

Інші гравці на політичному полі більш стриманість. Хоча лекції на тему "Як гостро країні потрібна коаліція" не читають, хіба що комуністи, всі інші "важковаговики" обмежуються заявами в стилі "Так-так-так, нам дуже потрібно парламентська більшість". На питання: яким воно буде - політики зазвичай відповідати не готові до цього. Президент побоюється "московської коаліції" БЮТ і ПР, "регіонали" насмішливо реагують на звістки про можливу реанімації більшості попереднього зразка, "литвинівці" в черговий раз намагаються розіграти свою "золоту акцію", а керівництво НУ-НС, вже не соромлячись, каже від імені "Народного союзу" Нашої України "і веде себе, як сама завидна наречена в окрузі, пояснюючи, що" їм "об'єднуватися не з ким ... Власне коаліціада все більше перетворюється з процесу в інформаційний привід: озвучуючи можливі формати, кожна зі сторін старанно виставляє себе в максимально хорошому світлі і намагається "втопити" потенційних суперників по виборах. При такій активності до формування більшості руки вже не доходять.

Консолідація за принципом. Практично всі учасники нинішньої коаліціади радісно демонструють на публіку готовність об'єднатися з ким-небудь на благо народу. Але об'єднання все не трапляється і не трапляється: немає єдності не тільки в думках щодо формату майбутньої більшості, але і в цілях договірних сторін.

Більше всього "оформлена" коаліція потрібна БЮТ. Багато в чому - як надійна "таблетка" від виборів і, в той же час, якась гарантія подальшого перебування Юлії Володимирівни на високому посту. Найсвіжіша риторика змушує замислитися про те, чим "тимошенківці" готові розплачуватися за тимчасове зміцнення їх позицій. "Не є злочином те, що в період кризи ми намагаємося залучити всі політичні сили до єднання. БЮТ готовий до коаліції, в тому числі і з Партією регіонів", - пояснює Валерій Писаренко. Але, незважаючи на заявлену широта поглядів, комфортним спілкою для БЮТ було б все-таки об'єднання з "литвинівцями" і "нунсовцями", а не з "регіоналами". По-перше, не доведеться довго виправдовуватися перед виборцями. А, по-друге, ще невідомо, що ПР може вимагати взамін.

Заявлені позиції представників Партії регіонів можуть приблизно продемонструвати рівень їх апетитів. Непогано б крісло спікера - з цією роллю міг би впоратися Олександр Лавринович, а якщо вже дивитися зовсім широко - Віктор Янукович. Втім, якщо торгуватися, то Лідера бачать все-таки на більш гідному місці - в прем'єрах , формат коаліції тоді вже справа якщо не десяте, то вже точно не дуже істотне. У силу того, що соратники Віктора Федоровича дійсно можуть дозволити собі розкіш "примх" (їх куди менше, ніж інших, лякає перспектива виборів), деякі експерти вже поспішають оголосити про те, що "золота акція" змінила господарів.

Поки що формально "дорогоцінним стандартом" в парламенті VI скликання залишається Блок Литвина, ця політична сила на рівних бере участь у коаліціада. Як і "регіоналів", "литвинівців" можна порахувати адептами "поліваріантного" більшості - питання складу коаліції для них впирається в спікерство Володимира Литвина, решта - опціонально.

Цікавіше за все коаліційні устремління НУ-НС. Пориви однієї частини фракції можна сміливо приплюсовувати до бажання БЮТ, інша частина - якщо брати до уваги слова В'ячеслава Кириленко - намагається трохи дистанціюватися від переговорного процесу. При цьому президент впевнений, що саме "Нашій Україні" відведена головна роль у спікеріаді - адже їй доведеться висунути кандидатуру Івана Плюща. Для виконання найвищої волі, "нашеукраїнскої" частини НУ-НС доведеться з ким-то домовлятися. От тільки представники БЮТ ходять до "зрадників", з комуністами і "регіоналами" вірні "ющенківці" не знаходять спільні ідеологічні основи, а одних "литвинівців" замало буде...

Не можна сказати, що коаліція парламентаріям насправді зовсім не потрібна, просто для її формування не вистачає "самої малості" - спільного знаменника. Віктор Ющенко пропонує в якості тимчасового шансу благополуччя країни. "Ми можемо знайти в парламенті фракції, що консолідує з прийняття бюджету 2009 року і антикризовим дій. Це - програма-мінімум", - вимагає президент. Решта (коаліція в тому числі), вважає глава держави, додасться - головне, бюджет.

Деякі парламентські гравці (наприклад, ПР) до такого варіанту, схоже, вже морально готові, інші ж, як і раніше, орієнтуються на важкий переговорний процес. Мотиви глави держави припустити нескладно: з одного боку, країні дійсно потрібен працюючий парламент, з іншого боку - президенту він надовго не знадобиться - не дарма ж Віктор Ющенко проявив несподіваний партійну активність. Тепер хід за парламентом.

Ситуативне більшість дійсно може на деякий час забезпечити працездатність парламенту і вирішити деякі тактичні завдання фракції. А от для досягнення стратегічних цілей потрібна все-таки коаліція. Але оскільки коаліціаді не видно кінця-краю, свою користь у ряді результативних голосувань знайти нескладно. Для цього, звичайно, доведеться все-таки відшукати сумнозвісний "консолідуючий принцип" - якщо не турботу про економіку країни, то хоча б об'єднання зусиль, спрямованих на здійснення проекту "Виборам - бути!". Звучить майже перспективно, якщо б не ... Для того, щоб "тимчасовий" більшість ефективно функціонувало, потрібна така "дрібниця", як спікер, підписує прийняті закони. Місце голови парламенту вакантне, тому прихильникам швидких і необтяжлива переговорів доведеться домовлятися жорсткіше, ніж хотілося б. І невідомо, що ще буде легше - організувати "ситуаційного" спікера для "просто так більшості" з голосами, що складаються з миру по нитці, або створити повноцінне об'єднання депутатських фракцій. Але забіг "більшість проти коаліції" вже розпочався.

Автор: Ксенія СОКУЛЬСЬКА, "Подробиці"
Обговорити на форумі