Євгену Сверстюку у відповідь на його статтю "Хто є хто на "службі народові"

"Коломийський вісник" опублікував статті Є.Сверстюка і С.Хмари (число 127-129 від 24 жовтня) з приводу заяви Л.Лук’яненка Президенту України Віктору Ющенку. Очевидно, читачам буде цікаво прочитати відповіді Л.Лук’яненка пану Сверстюкові і його дружини – пану Хмарі. Їх 11 листопада отримав коломиянин-політв’язень Ігор Кічак для можливої публікації в нашій газеті.

Євгену Сверстюку у відповідь на його статтю "Хто є хто на "службі народові", оприлюднену в Інтернеті, на сайті " Майдан", і передруковану газетами...

Пане Сверстюк! Ви знаєте, з якою великою радістю потирають руки діячі третьої (путінської) імперії від чварів у середовищі української інтелігенції?

У взаєминах Сверстюк – влада, Лук’яненко – влада можуть бути розбіжності. Вони природні через різницю характерів, освіти, життєвого досвіду та поглядів на шляхи зміцнення державності. Дискусії про це не тішили б ворогів, бо міркування двох розумних українських патріотів про кращі способи зміцнення державності сприяли б знаходженню ефективніших. Коли ж статтю спрямовано не на аналіз заяви Президенту та дискусію про, по суті, важливі проблеми у державі, а на мене як автора і не в прямих словах, а в натяках, то це вже перехід від проблем загальних до персональних порахунків. Це жанр, якого я, на відміну від Хмари, усе життя уникаю.

Пане Сверстюк, я всю свою політичну й державну діяльність здійснював публічно, і народ мав змогу оцінювати її об’єктивно. Про які такі факти "дивної", "руйнівної" політики та "неадекватні реакції" ви кажете? Поясніть це людям і заодно мені підкажете, бо не можу здогадатися, що в моїй державній діяльності було руйнівним.

Ви не називаєте фактів, а обходитеся натяками. Так не роблять шляхетні люди. Пишете "патентований патріот такий ненадійний". "Патентований" – це хто? Я? Що означає "патентований"? Кажете, "ненадійний". Ви вважаєте, що "надійність" – це схвалення всього, що робить Президент? Не маю наміру перераховувати тут акти Президента, що не на користь зміцненню справедливості в суспільстві, бо й ви їх знаєте не гірше. Скажіть, ви вважаєте організацію роботи з керівництва державою доброю, коли Президент послуговується порадами інородців (Нємцов, Пасхавер і под.) і не хоче слухати порад українських патріотичних учених, академіків і депутатів, які щиро вболівають за долю своєї держави?

"Жоден патріот, – кажете ви, – не вискочив із тієї верховної зради, схопившись руками за голову... Не горів від сорому Лук’яненко". Я не депутат Верховної Ради цього скликання і не міг із неї вискочити, але хочу наголосити, що склад Верховної Ради віддзеркалює стан суспільства. Народ обрав її. Обрав таку, який сам. Тому навряд чи пасує освіченому патріотові називати її "верховною зрадою", а ще гірше до народних обранців вживати слово "стадо".

Ющенко і мій Президент. І чого я найбільше хочу – це ефективної роботи в захисті нашої державності. Стурбований долею України, я неодноразово звертався письмово з конструктивними пропозиціями до Президента, проте марно. Та й справа не в мені особисто, бо й пропозиції інших розумних, досвідчених і патріотичних людей не заслужили президентської уваги.

Коли він на початку 2005 року відмовив урядові в заміні генерального прокурора Піскуна, це був сигнал про відмову від передвиборної програми, за яку так завзято стали всі патріотичні сили.

Ви тепер закликаєте згуртуватися навколо Президента. У гострому протистоянні Президента і прем’єра це означає згуртуватися навколо однієї сторони супроти іншої. Доки немає війни, необхідно захищати державність, а не одну з вершин влади. Жаль, що ви цього не розумієте.

Президент Ющенко врятував нашу державність 2007 року, коли в травні розпустив Верховну Раду і призначив позачергові вибори. Чому зараз він сприяв розвалу демократичної коаліції і не хоче створення нової із трьох фракцій, загострює парламентську кризу? Руйнацію коаліції Президент супроводжував активними атаками проти уряду й публічно звинувачує прем’єра у зраді. Прем’єр не витримала і пустилася в навальну контратаку.

Загострення парламентської кризи та публічне протистояння Президента і голови уряду розхитали державну машину й різко зменшили шанси України в грудні на вступ до НАТО. А членство в НАТО – це збереження України як незалежної держави! У Москві від такого протистояння торжествують.

Хитромудрі ваші звинувачення, викладені у статті, викликані не турботою про Україну, а бажанням очорнити і принизити мене. Хай це залишається на вашій совісті. А мені дорожча національна свобода, і не можу спокійно дивитися на тих, хто доводить кризу влади до такої межі!

Левко Лук’яненко, вересень 2008 року

Джерело: "Коломийський вісник"
Обговорити на форумі