ВІЛ-тероризм: ласкаво просимо!

Останнім часом у пресі, на телебаченні акцентується увага на проблемі ВІЛ-СНІДу. Це і соціальна реклама, й інформація про різноманітні акції, спрямовані на подолання і запобігання цій хворобі. Але чому ніхто не говорить про таке явище, як ВІЛ-тероризм?

ВІЛ-тероризм — це коли тебе, ні в чому не винну людину, навмисне заражають ВІЛ-СНІДом. Як? За допомогою звичайних шприців, у яких знаходиться кров інфікованого. Ти приходиш на дискотеку. Тобі у кишеню непомітно потрапляє голка, якою користувався ВІЛ-інфікований. Так би мовити, сюрприз. Людина, нічого не підозрюючи, кладе туди руку... Через декілька секунд бачить проколений палець чи подряпану шкіру. І записку, слова якої звучать, як вирок: "Вітаємо! Ви приєдналися до нашої сім’ї хворих на ВІЛ-СНІД!".

Та навіть і дискотек не треба шукати, щоб стати жертвою "хворого". Інколи достатньо сісти в автобус чи переповнений трамвай, у якому виявиться такий ненормальний. Явище ВІЛ-тероризму поширене якраз у Західній Україні, а не десь там, як ми думаємо, у Києві, Донецьку, Харкові. Як правило, жертвами стають симпатичні молоді люди. "Чому вони, такі красиві, будуть насолоджуватись життям, а я маю померти? Ні, це несправедливо. Якщо я заражений, то потрібно й інших заразити. Мені нема що втрачати", — напевно, так думають ті, хто займається такими жахливими справами.

Це не поодинокі випадки, а справді проблема, на яку чомусь не звертають уваги. Статистика говорить нам про 134 тисячі інфікованих. Медицина виділяє чотири найпоширеніші способи зараження: від матері до дитини, при переливанні крові, при статевому контакті і при використанні голок і шприців. А чи не слід сюди додати ще один пункт: навмисне зараження?..

Автор: Оксана РОМАНЕНЧУК, Львівського національного університету, "Вільний голос"
Обговорити на форумі