Андрій БИЧЕНКО: Спрощений середній клас

Українцям соромно бути бідними. Кожен другий житель наший країни сьогодні відносить себе до середнього класу. Такі результати недавнього дослідження, яке провів Центр РАЗУМКОВА. Погодитеся, цифри дивують, адже кожен освічений громадянин знає, що середнього класу як такого в наший країні немає.

Престиж і ганьба. "Якщо враховувати самооцінку опитаних українців, то з середнім класом в наший країні все добре", — відзначає директор соціологічної служби Центру Разумкова Андрій БИЧЕНКО. Але, на думку фахівців, насправді справжній середній класу набагато менше. А ті 51% громадян, які самі зарахували себе до цієї категорії, називаються "Новим середнім класом". Бо ці люди — не дрібні і середні підприємці і власники, які, по теорії, повинні бути основою цього соціального прошарку, а наймані робітники високої кваліфікації — тобто вчителі, лікарі, наукові співробітники, журналісти…

Чому ж вони зараховують себе до "середняків"? Поставивши це питання, соціологи з’ясували, що половина мотивує свою "середину" рівнем доходів або відчуттям — "просто я так себе відчуваю". А у іншої половини мотивація зовсім іншого роду — записалися в "середину", тому що не хочуть відносити себе до нижнього класу, адже це принизливо, або хочуть жити так, як живе середній клас в країнах ЕС. Ще один цікавий аргумент — займаюся діяльністю, якою, зазвичай, повинні займатися представники середнього класу, маю високий рівень освіти або друзів з середнього класу. Ось так от! Стали "середняками" з престижу або від сорому…

Отже наш новий середній клас — це тільки суб’єктивна оцінка свого статусу. Втім, в різних країнах критерії цього класу специфічні, запевняють фахівці. В Україні ж ніхто не може навіть порахувати доходи наших громадян. "У наший країні на питання про доходи люди відповідають нещиро", — вважає Андрій БИЧЕНКО. Тому таких питань при проведенні дослідження респондентам вже давно не задають.

"Напевно, до категорії середнього класу варто відносити людей з відповідною освітою, а також тих, які не дуже вже бідують в матеріальному плані. Ми відкинули з дослідження тих, які ледве зводять кінці з кінцями і кому не вистачає навіть на їжу", — говорить він.

Ідеали та реалії. Які ж головні критерії статусу середнього класу? Як визначили самі опитані, основним є стабільний дохід, який дозволяє зробити заощадження. Важливо, на думку опитаних, також мати комфортне житло, роботу, яка відповідає кваліфікації і відповідно оплачується. А також — автомобіль, високий рівень освіти і страховий поліс.

Виділяють респонденти і морально-психологічні якості "середняків" — надія переважно на себе, а не на соціальну допомогу з боку держави, потяг до професійної самореалізації. Депозити, цінні папери, нерухомість, яка приносить доходи, а також наявність власної справи, тобто бізнесу — теж важливі статусні показники.

Але це все — в теорії, а насправді дуже маленька частка тих, хто відніс себе до середнього класу, дійсно володіє цими цінностями. Так, обов’язковим наявність депозитів вважають 42,3%,, а реально їх мають тільки 10,9%.. Тому більшість відносять себе до середнього класу і живуть не за рахунок прибутку від підприємництва (адже він для них не головний), а на відповідну винагороду за виконану роботу — простіше кажучи, на зарплату.

Хліб заважає активности. "Абсолютний середній клас — це коли всі основні потреби людини задоволені", — вважає генеральний директор Київського міжнародного інституту соціології Володимир ПАНІОТО. Цей показник, за словами професора, відповідає поняттю європейського абсолютного середнього класу. Кількість таких українців в наший країні, за підрахунками Володимира Ілліча, спочатку зменшувалося, а потім зростало, а на сьогоднішній час складає всього 8–9%...

А ось наш новий середній клас, я б сказав, не має ще всіх необхідних характеристик. Це, швидше за все, потенційний середній клас, — вважає Володимир ПАНІОТО.

Але є, говорять соціологи, ще одна важлива ознака цього прошарку — громадська активність. Проте представники нашого середнього класу поки не вважають цей показник дуже важливим. Але в порівнянні з 2002 роком, коли Центр РАЗУМКОВА теж досліджував це питання, українці стали більше цікавитися політикою і ситуацією в країні.

У 2002, як стверджує Андрій БИЧЕНКО, люди думали, як заробити на шматок хліба, а громадську активність якщо і проявляли, то тільки для того, щоб заробити. Сьогодні ж рівень життя трохи підвищився, тому у людей з’явилася можливість цікавитися і глобальнішими питаннями, ніж хліб насущний. На підвищення громадської активности, безумовно, сильно вплинули і буремні президентські вибори 2004 року.

Бідні, але моральні. Експерти Центру РАЗУМКОВА спробували виділити з "нового середнього класу" більш відповідних цьому поняттю претендентів. Назвали їх "ядром" середнього класу. Відбір проходив за трьома ознаками. Перша — стійке самовизначення. Його перевіряли, задаючи респонденту кілька разів і в різних формулюваннях питання про те, до якого класу він сам себе відносить. Пройшли тільки ті, хто у всіх випадках вибрав саме середній клас. Другий критерій — середня спеціальна або вища (вища незавершене) освіта. І третій — середній і високий рівень добробуту.

Щоправда, всі експерти настільки толерантно підійшли до питання добробуту, що ніхто з них не оголосив навіть приблизної суми, яку повинен заробляти "середняк". Склалося таке враження, що класи у нас виміряють далеко не заможністю, а лише моральними цінностями. Проте після такого відсівання справжнісінького середнього класу залишилося тільки 17,6%...

Виходить, що понад 33% українців, що суб’єктивно віднесли себе до середнього прошарку суспільства, або не хочуть називати себе нижчим класом, або ж розуміють, що до справжнього середнього ще далеко, тому створюють його нову, можна сказати, спрощену модель. Або ж просто в наший країні бути бідним стало немодно.

Автор: Андрій КАТРИН-МИХАЙЛЕНКО
Обговорити на форумі