Гальмо чи оберіг нації?

З наближенням до закінчення багатостраждального (бо переступний?) для аграріїв 2008-го починаються й розмови про скасування з початком наступного року мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення. Старт цим бесідам дав, як і торік, Президент Віктор Ющенко. Зокрема, наприкінці жовтня він пообіцяв журналістам, що з 1 січня 2009-го селяни зможуть продавати свої земельні частки (паї), а агрофірми, інвестори та всі охочі купуватимуть їх. Не думаю, що знайдеться якась політична сила, що протестуватиме проти відміни заборони на такий торг, заявив глава держави.

Поки камінь лежить... Правда, коментарів до цієї заяви наразі негусто. Схоже, актуальнішими є теми дострокових парламентських виборів в Україні та світова фінансова криза, які мусуються чи не у всіх ЗМІ. Та все ж, можна не сумніватися, чим ближче до кінця грудня, тим жвавіше в нашому суспільстві дискутуватимуть чи й піаритимуться і на цю тему. Тим часом самі землевласники й рільники, а також агрополітики давно розділилися з цього приводу на два антагоністичні табори: одні виступають за скасування мораторію, другі – проти. І кожна зі сторін наводить вагомі аргументи на свою користь. А найпарадоксальніше, що і одні, й другі говорять слушно. Така діалектика української сучасності.

"Причиною нинішніх безробіття, бідності, трудової міграції, занепаду соціальної структури, демографічної кризи й інших негараздів в українських селах вважають дрібноземельність тамтешніх господарств, диспропорцію між цінами на продукцію промисловості та сільського господарства й інші суто виробничі чинники, – розмірковує, приміром, у листі до редакції "Галичини" шанувальник нашої газети Василь АНДРіЇВ з села Ключева Великого Коломийського району. – Проте, як на мене, найбільше гальмо підприємливого руху на селі – мораторій на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення. Адже він поширюється й на селянські паї, які через ту заборону не можна не те що реалізувати, подарувати чи передати у власність родичам, але і в заставу давати, щоби взяти позику в банку. Власники цих одно-двогектарних земельних наділів – переважно люди похилого віку, котрі здебільшого вже й не працюють. Вони здають паї в оренду, за що одержують мізерну платню – 100 грн. за гектар на рік, або ж їхня земля лежить облогом. Отже, скасування мораторію дало б можливість ввести в оборот лежачі землі й ті, які нині недостатньо чи недоцільно використовують. Бо куплятимуть паї не для того, щоби й надалі їх "консервувати", а, напевне ж, аби розгортати на них бізнес. Причому не такий виснажливий для ррунтів, як на орендованих землях. А це означатиме й відкриття нових робочих місць, отже, зниження числа незайнятого населення, відсотка трудової міграції й незаможних сімей у сільській глибинці. До того ж пайовики, продаючи свої наділи, одержуватимуть за них кошти, які стануть істотною допомогою до мізерної колгоспної пенсії".

Однак відміна мораторію на продаж товарних земель принесла б користь не лише селянам-одноосібникам. Узагалі, залучення цих угідь до економічного обороту – найважливіша передумова зростання аграрного сектору, наголошує президент Української аграрної конфедерації (УАК) Леонід Козаченко. Тим часом, за його словами, мораторій заморозив процес формування реальної вартості землі, обмежує доступ до кредитів та є бар’єром для залучення інвестицій. Крім того, застарілі технології, зношена техніка, ручна праця не дозволяють сільгосптоваровиробникам виробляти продукцію високої якості, роблять її неконкурентною, і як наслідок знижують рівень доходів. Власники земельних ділянок, які неспроможні їх обробляти, не можуть реалізувати своє право на отримання доходу від продажу таких наділів чи передачі їх в оренду за вищу ціну. Сільські громади не мають змоги використовувати землю як головний чинник розвитку території і це призводить до сталого занепаду сіл, підкреслює глава УАК.

Отже, формування прозорого ринку земель сільгосппризначення – найактуальніша передумова належного розвитку аграрного сектору України, вважають, наприклад, в Аналітично-дорадницькому центрі "Блакитна стрічка" Програми развитку ООН в Україні. Принаймні, переконані тутешні експерти, ефективні господарі отримають доступ до земельних ресурсів. По-друге, запровадження з відміною мораторію іпотеки на землю дозволить більше інвестувати в сільгосппідприємства й, отже, забезпечувати їхній розвиток. По-третє, продаючи свою землю чи використовуючи її як заставу або ж для інших гарантій, сільські жителі матимуть таким чином первинний капітал і для інших видів підприємницької діяльності.

Тіньовий торг процвітає... Можна тут навести й чимало інших прикладів таких переваг від скасування заборони на рух продуктивних земель у країні, якими оперують противники мораторію. Та наразі, либонь, найголовніше – те, що він аж ніяк не став бар’єром на шляху різного роду спекуляцій із сільгоспугіддями. Та заборона, стверджує, наприклад, старший науковий співробітник Інституту держави і права ім. В. М. Корецького Національної академії наук України Павло Кулинич, не перешкоджає проведенню незаконних оборудок із землями сільгосппризначення й породжує за відсутності прозорого ринку їхній тіньовий оборот. В результаті – втрачають землевласники, котрі отримують значно менші гроші за паї, ніж могли б мати в умовах конкурентного продажу свого багатства.

До того ж "мораторій не захищає землю, навпаки, перетворився на "дах" для поглиблення корупції і тіньових схем", ідеться у спільній заяві Української спілки промисловців та підприємців і Земельної спілки, оприлюдненій ще влітку. "Починаючи з видачі Державних актів на право власності й закінчуючи інвентаризацією й оцінкою землі – це перші три сходинки, які формують тіньовий оборот у цьому секторі", – підкреслив також глава держави, доручаючи РНБО підготувати країну до остаточного скасування заборони на продаж-купівлю продуктивних земель. "Мораторій потрібен лише магнатам, феодалам, – заявив Президент, – їм необхідно ще кілька років тієї заборони, щоб скупити всю землю".

І справді, за оцінками експертів, лише за останні п’ять років в обхід мораторію на продаж сільськогосподарських земель продано близько п’яти мільйонів гектарів розпайованих земель, що становить п’яту частину їхньої загальної площі. Щоправда, за інформацією головного управління земельних ресурсів Івано-Франківщини, в нашій області таких зловживань наразі не зафіксовано. Ці випадки рясніють переважно на сході та в центрі держави. Та в будь-якому разі щороку земельні махінатори стають дедалі нахабніші, обурюється президент Асоціації фермерів та приватних землевласників України Іван Томич, мораторій давно їх не зупиняє. Ласі до грошей комбінатори, заручившись підтримкою чиновників місцевих адміністрацій, змінюють цільове призначення сільських чорноземів, а потім продають їх. Попри заборону, констатує й Голова Верховної Ради Арсеній Яценюк, "іде скупка землі. Через судові рішення нотаріусів формується нова каста українських олігархів... Ми знімемо мораторій, а продавати буде нічого".

Тож недарма, за "Німецькою хвилею", понад 45 відсотків фермерів, 41 – селян і третина керівників сільгосппідприємств України вимагають-підтримують запровадження прозорого продажу землі й готові купувати її за ринковими цінами, оскільки ліквідність такого товару більш ніж очевидна. Земля, яку можна придбати, дійсно може стати предметом іпотеки й бути цікавою для банків та інвесторів, кажуть вони...

Загроза загарбництва. Однак, за інформацією з того самого джерела, 43 відсотки фермерів, 53 – селян і 46 відсотків керівників агрофірм ставляться до ймовірної відміни мораторію вкрай негативно. І значну роль у цьому відіграють можливі ризики, пов’язані з таким кроком. Це, зокрема, боязнь залишити селян без землі. По-друге, зі скасуванням заборони на продаж чорноземів виникне клас рантьє – осіб, які позичатимуть скуплені наперед землі й житимуть на відсотки з тих позик. А по-третє, виникне небезпека концентрації селянських паїв у руках банкірів, констатує "Німецька хвиля".

Торгівля чорноземами – то питання перспективи української нації, в один голос застерігають письменник Павло Мовчан та лідер фракції БЮТ у парламенті Іван Кириленко. З ними згоден і вже згадуваний спікер. "Вважаю, що той, хто володітиме землею, володітиме й державою", – сказав він.

"Земля в Україні – не лиш економічна категорія, а предмет впливу на долю держави", – зазначив якось А. Яценюк. І він має слушність. Адже фонд сільськогосподарських земель України становить 42,9 мільйона гектарів, а це – 71,1 відсотка території держави. Та мало того, світові магнати мають трильйони вільних доларів, а ціни на продуктивні землі в Україні порівняно нульові. Отож існує загроза, що через певні структури наша земля опиниться під контролем міжнародного капіталу. А хто, кажуть знавці, володітиме українськими чорноземами, а це, за різними даними, від 25 до 40 відсотків загальної площі родючої землі на планеті, той керуватиме світом.

Якщо дозволити продаж землі, то дуже скоро її скуплять свої та іноземні багатії, а нам, українцям, зостануться лише тротуари. Тобто ми втратимо не лише землю, але ліси, водойми, тобто той природний баланс, який необхідний для життєдіяльності людей і за який триває боротьба в усьому світі. З таким твердженням, за результатами досліджень Інституту соціальної та політичної психології, згідні 69,3 відсотка опитаних. І вони переконані, що мораторій наразі виступає в ролі своєрідного оберега нації. Самі ж співробітники названої науково-дослідної установи вважають, що в суспільстві ще домінують досить сильні антиринкові настрої. Українці готові підтримати принцип приватної власності, адже нашому народові здавна притаманна буржуазна психологія дрібного власника. Проте, коли власність концентрується в руках окремих людей, це викликає в них протест.

Однак відомий історик та політолог Олександр Палій схильний називати такі настрої не антиринковими, а проявом здорового глузду. "Люди ставляться до продажу землі негативно, бо мають гіркий досвід, – каже він. – Вони бачили, як в окремих кишенях зникає всенародна власність, на яку працювала вся країна. Усі були свідками проведення, м’яко кажучи, не зовсім справедливої та конкурентної приватизації, відають про незрозуміле походження капіталів, є очевидцями функціонування корупційних схем. Тому існування такого самого, тобто "дикого" ринку землі, який обов’язково постане, коли відмінять мораторій, українці не можуть сприймати нормально. Вже нині, коли торг землею ще не набув розмірів вільного продажу, нерідко люди, котрі проживають поблизу моря чи річки, не можуть вийти на берег, бо той уже хтось купив. То що буде, коли скасують заборону на торгівлю угіддями?!"

І так зле, й інакше не краще. Словом, і з мораторієм зле, й без нього недобре. Точнісінько, як в одній старосвітській побрехеньці, яка варта того, щоби навести її: "Обходив якось війт село. Аж гульк – вулицею простує, наче сновида, чолов’яга й бурмоче собі під ніс: "і так зле, й так недобре...".

Зупинив його голова й запитує, чом ти, мовляв, не працюєш, а блукаєш і мимриш щось незрозуміле.

– Та от, пане старосто, – каже той, – маю великий клопіт: наймитую в попа, а він, коли я пораюся по його господарству, вчащає до моєї жони. Я б показав йому де раки зимують, але тоді втрачу роботу й не матиму чим годувати дітей. От і виходить, що і так зле, й так недобре.

– Тю, дурний! – відразу знайшов що сказати війт. – І чим ти журишся?! Зроби, щоб і так було добре, й так не зле!

– А як це?

– Спи з поповою жінкою!".

У побрехеньці, як бачимо, війт одразу знайшов добрий вихід. Та чи вистачить такої мудрості чільникам України, щоби розрядити ситуацію з мораторієм на продаж українських чорноземів? Чи вдасться провести чи не найпотужнішу за природним потенціалом аграрну країну неушкодженою між Сціллою й Харибдою – гальмом розвою наших сіл і загрозою скуповування в буквальному розумінні більшої частини української території товстосумами різних мастей? Що потрібно для цього й якими можуть бути ймовірні сценарії розвитку подій навколо останнього багатства українців? Чи готова Івано-Франківщина до відміни мораторію?..

Автор: Василь МОРОЗ, Галичина
Обговорити на форумі