Йому пропонували корону, він відмовився бути королем

Міклоша ГОРТІ називали "адміралом без флоту в країні без моря". Майже чверть століття – із 1920-го до 1944-го – Угорщина була королівством без короля. А її реґентом – тимчасовим правителем – останній Головнокомандувач австро-угорського флоту адмірал ГОРТІ. Курйоз стався через Тріанонську угоду, за якою Угорщина з 1920 року звузилася вп'ятеро і втратила вихід до Адріятичного моря.

Він народився 18 червня 1868 року в угорському місті Кендереші. Був п’ятим із дев’яти дітей землевласника Іштвана ГОРТІ й Паули ГАЛАШІ. З юності мав інтерес до військової справи, тож 1886-го в чині кадета йде служити на флот. У 32 роки він капітан першого рангу й командир корабля. 1900-го його перевели до військово-морського відомства у Відні – для співпраці з депутатами угорського парламенту. Донька одного з них, Маґда ПУРҐЛІ, виходить за ГОРТІ заміж. Маґда молодша на 14 років. У них народилося четверо дітей: Маґда, Паула, Іштван і Міклош. Невдовзі ГОРТІ отримує чин флігель-ад’ютанта імператора Франца Йосифа І. У 1901–1914 роках він служить при дворі й супроводжує Франца Йосифа на полюванні. На початку Першої світової капітан третього рангу ГОРТІ командує крейсером "Новара". У боях на Адріятиці проти французів та італійців був поранений, оглух. У лютому 1918-го отримує чин адмірала й очолює флот, який скоро перестане існувати: у жовтні двоєдина імперія розвалилася. Адмірал ГОРТІ передає флот новоствореній югославській державі – Королівству Сербів, Хорватів і Словенців, іде у відставку й повертається до родини.

В Угорщині вибухає революція. У Будапешті комуністи на чолі з Белою КУНОМ проголошують Угорську Совєтську Республіку. У місті Сегеді засідає Національний уряд. ГОРТІ створює для нього військо. У фільмі ДОВЖЕНКА "ЩОРС" є епізод: червоного партизана батька БОЖЕНКА питають, куди наступати. Він відповідає: "На Венгрію!" Справді, Красная Армія йшла через Україну на поміч угорським комуністам. Але загрузла у боях із українськими військами Симона ПЕТЛЮРИ. Тим часом гортисти приборкали своїх комуністів.

У лютому 1920 року Національні збори обрали адмірала Міклоша ГОРТІ правителем Королівства. Згодом депутати пропонували йому корону, але він відмовився бути королем. Але водночас не допустив до угорського трону й останнього імператора Австро-Угорщини Карла I.

Недолюблював фашистів, однак знайшов спільну мову з ҐІТЛЄРОМ: обоє не любили комуністів. Вступивши на боці ҐІТЛЄРА у війну, ГОРТІ вже 1942 року зрозумів, що її програно. Неохоче виконував угоди з фюрером, не давав депортувати з Угорщини понад 450 тис. євреїв.

Старий ГОРТІ шукав собі наступника. Ним міг бути син Іштван – літун. Але Іштван загинув на Дону 1942 року. Тоді ж ГОРТІ таємно налагодив зв’язки із Британією та США, пізніше – із СРСР. 1944-го він оголосив про вихід Угорщини з війни. ҐІТЛЄР розлютився й окупував Угорщину. Регент не скорився і в жовтні 1944 року сформував антифашистський уряд. Будапешт повстав проти націонал-соціалістів. ҐІТЛЄР придушив повстання, а ГОРТІ змусив зректися влади на користь САЛАШІ, лідера угорських фашистів.
Колишнього регента ув’язнили в замку Хіршберґ у Баварії, де мали вбити за наказом ҐІТЛЄРА. Та начальник охорони пожалів ГОРТІ. 1945 року його полонили американці. Він чекав суду в Нюрнберзі. Проте його не визнали злочинцем і відпустили. 1948-го ГОРТІ з родиною виїхав до Португалії, де й помер 9 лютого 1957 року. 1993-го його останки перепоховали в Угорщині, в родинному склепі у Кендереші.

Автор: Віктор ГРИНЕВИЧ
Обговорити на форумі