Сценічна правда. Яка вона?

Мистецтво художнього читання, як і всіляке серйозне мистецтво, нині мало запотребоване. Нині в фаворі ігрові мистецтва, різноманітні шоу та мистецтва розваг, що стало потужною індустрією. Чи ви звернули увагу, що навіть мистецькі телепередачі про видатних особистостей приперчені "до смаку" скандальчиками, а передачі на біблійну тематику — дозою бульварної містики?

Інтерес до художнього читання намагається повернути громадськості народний артист України актор Львівського академічного театру ім. Марії Заньковецької Святослав Максимчук (на фото). Актора запросив до Коломиї керівник театру поезії "Орфей" Сергій Козлов.

У Коломийському драмтеатрі (тепер уже академічному) артист читав вірші, а учні шкіл його слухали.

Своїм читанням Святослав Максимчук продемонстрував, як переконливо можна відтворювати образи, передавати найтонші нюанси почуттів. Найважливіше тут не губити почуття міри й естетичного смаку, не перегравати емоції, не впадати в риторику. Інакше губиться правда.

Наступного дня Святослав Максимчук дав майстер-клас художнього читання. Актор запрошував на сцену школярів читати вірші. Тут же робив аналіз читання. Критикував заїжджені школярські штампи жестикуляції, учив бути ощадливими в жестах і "не вимахувати руками всує".

Найважливішого артист, здається, досягнув: йому вдалося розбити стіну підліткового показного цинізму, — школярі (та й не лише школярі) зацікавлено слухали.

Автор: Андрій МАЛАЩУК
Обговорити на форумі