Нас 52 мільйони

Такі слова ми чули біля 20-ти років назад, з екранів наших телевізорів.

Це була соціальна реклама. Якщо би зараз хтось захотів створити подібну рекламу, то він би мусив озвучити зовсім інші цифри. Вони змінилися…

Населення України зменшилось мінімум на 15%. Причини які до цього привели різні. На поверхні ми можемо побачити основні: рак, серцево-судинні захворювання, туберкульоз та СНІД.

Але є ще одна причина, про яку не прийнято говорити, це – аборти.

Так як рівень смертності дуже великий, то народжуваність могла би хоч трохи цю різницю компенсувати. Але рівень народжуваності надзвичайно малий. Українки схиляються скоріше до того, щоб перервати вагітність, тобто зробити аборт.

Основна причина чому про аборти не хочуть говорити полягає в тому, що десь глибоко всередині, кожен розуміє що це неправильно, ненормально та неприродно. Кожне зачаття повинно закінчуватись народженням.

Винятком можуть бути тільки реальні, обґрунтовані медичні протипоказання.

А що ми бачимо зараз? Зараз багато жінок відносяться до зачатої дитини як до перешкоди. Ця перешкода перекреслює всі плани відносно навчання, кар’єри, і взагалі подальшого майбутнього.

Жінка яка не планово завагітніла стає перед вибором: вбивати чи ні?

Всі попередні тисячоліття у жінок такого вибору не було. В них не тільки не було вибору, вони подумати навіть не могли про те, що вагітність можна перервати по власній ініціативі. Само собою були винятки. Були народні способи переривання вагітності, і були ті хто ними користувалися.

Але це були винятки. Це робили потайки, щоб ніхто ніколи про це не знав.

В будь-яких народах та культурах це засуджувалося, та було ганебним явищем.

А що ми спостерігаємо зараз?

Зараз ми бачимо реклами абортаріїв на телебаченні та в інтернеті. Слово "абортарії" стараються не вживати. Краще назвати "Центр планування сім'ї".

В цих центрах кожній бажаючій розкажуть де, і яким способом можна вбити Вашу дитину, а можливо навіть нададуть таку послугу прямо в центрі.

І ніхто при цьому не буде говорити про етичність цього рішення. В центрі уваги буде тільки жінка… яка платить.

Лікар який перериває вагітність не думає про:

- жінку, яка скоріш за все в майбутньому буде мати певні наслідки, які можуть проявитися у вигляді: безпліддя, раку грудей, викиднів, венеричних захворюваннях, депресіях, і… навіть самогубствах.

- дитину, яка могла народитися і принести радість своїм батькам, яка могла реалізуватись і стати наприклад вченим, який винайде ліки від раку.

- про себе, тому що назвати себе після цього лікарем – важко. Лікар покликаний поправляти здоров’я, а не нищити. Тим більше що наслідки аборту бувають не тільки фізіологічні, але й психологічні та духовні.

Лікарям ніхто не дав права це робити, але згода жінки на аборт в якійсь мірі розв’язує йому руки (жінка ж цього хоче).

Можливо Ви думаєте, що все це висвітлюється в надто негативному ракурсі?

Зовсім ні. Просто речі називаються своїми іменами. Ми до цього не звикли.

Нам прививають бути етичними, вихованими та толерантними… людьми.

Зараз працюють цілі інститути над тим, щоб у людей відбувалася підміна понять. Тому ми зараз і чуємо як вбивство дитини називають абортом, вбивство людей похилого віку – євтаназією, вбивство злочинців – ліквідацією, і т.д.

Правда що слово "ліквідація" звучить дещо м’якше, ніж "вбивство"?

За цими інститутами стоять могутні сили, які не зацікавлені в зростанні нашої нації. Тому ми і займаємо перше місце в Європі по кількості абортів. І не тільки абортів, а й туберкульозу, СНІДу та дитячому алкоголізму.

У всьому хочемо бути першими…

Але головна причина полягає не в так званих "інститутах", а в нас самих.

Ми маємо мати правильні уявлення про ці речі, і брати відповідальність за своє життя, бути готовими відстоювати свої цінності. І зберегти не тільки своє життя і здоров’я, а й тих хто є поруч з нами.

Також хотілось би нагадати про те, що ми себе називаємо християнською нацією. Якщо би це відповідало дійсності, то в нас не було би таких жахливих статистичних даних.

На даний момент в Україні кожна друга жінка робила аборт.

Правда, це вражає? Це жахлива цифра. Практично кожна друга жінка якій більше 20-ти років, і яких ми бачимо щодня на вулиці – робила аборт.

Важко зрозуміти як одна і та ж жінка приймає рішення: ця дитина нехай родиться, а ця мені не потрібна.

Важко зрозуміти як той самий лікар, одній жінці допомагає виносити дитину, а іншу готує до операції…

Важко.

Колись Ваша совість говорили ці всі слова – але Ви їх не почули.

А якщо і почули, то проігнорували. Але тепер їй дається ще один шанс.

І моя Вам порада – скористайтесь. Дайте їй можливість розкрити свої крила, підняти свій голос, який принесе у Ваше життя радість та гармонію.