Заручники "ставкоцентризму"

Реформаторські кроки у сфері вищої освіти, спричинені процесом імплементації нового Закону України "Про вищу освіту" (далі - Закон), наражаються на елементарне небажання вишівської спільноти скористатися можливостями автономії.

Адже автономія - це не лише свобода, а й відповідальність за свої рішення, вибір, напрацювання, ідеї. Це відповідальність кожного конкретного університету (а не абстрактної системи в цілому) перед студентами, роботодавцями, державою за освітній продукт і послуги, які він надає.

Гадаю, саме в цьому криється причина запеклих дискусій навколо процесу імплементації Закону. Одна з них - про створення нового Переліку галузей і спеціальностей для освіти і науки.

Здавалося б, що тут складного - перелічити спеціальності, за якими виші готуватимуть студентів. Та все не так просто.

Чинний перелік дістався нам у спадок, із незначними модифікаціями, від Радянського Союзу. Часи змінювалися, а ринок праці і вища освіта так і жили фактично у паралельних світах. Більше того, це був навіть не один перелік, а окремо для бакалаврів, окремо для спеціалістів і магістрів, окремо для науковців. А згідно з новим Законом має бути створена одна єдина класифікація.

Концепцію реформування запропонувала Академія педагогічних наук України на основі Міжнародної стандартної класифікації освіти (МСКО-2013), яку погодили 195 країн - членів ЮНЕСКО і ООН і яку використовують у ЄС. Ця класифікація дуже відрізняється від досі чинної у нас. Для порівняння: у МСКО визначено 80 спеціальностей, згрупованих у 29 галузей. Наш освітній перелік - 525 спеціальностей і 47 галузей.

Для кожної спеціальності потрібно створити окремий освітній стандарт - чого очікує держава від випускника на виході з університету і що важливо для організації якісного навчання. 525 спеціальностей - це 525 стандартів. Наука, виробництво і ринок праці не стоять на місці, а вища освіта не має змоги вчасно і гнучко реагувати на їхні потреби. Бо часто змінювати перелік спеціальностей і таку кількість стандартів - нереально. Та яке там змінювати! До багатьох спеціальностей руки так і не дійшли - стандартів освіти для них досі не створено.

Вибір на користь нової класифікації галузей і спеціальностей, орієнтованої на міжнародну практику, дуже важливий, бо означає курс на глобалізацію освіти й економіки, відрив від пуповини радянського планового народногосподарського комплексу, обслуговувати який і була покликана система напрямів (спеціальностей) і галузей освіти, що нею ми послуговуємося донині.

Леонід Булава, професор Полтавського національного педагогічного університету ім. В.Короленка, підкреслює: "Насправді новий перелік спеціальностей - це цивілізаційний вибір України в бік глобального світу й віддалення від "Русского мира". В Росії взимку 2013 року прийнято єдиний закон про освіту. Там - пострадянський перелік напрямів освіти і спеціальностей, що не узгоджується з МСКО. У них - "свой міръ"! У Білорусі перелік встановлено за декретами "бацькі". Там узагалі відсутні деякі наукові спеціальності - наприклад економіка, медицина".

Орієнтуючись на МСКО, нашій університетській спільноті пропонують зменшити перелік галузей (до 27-29) і спеціальностей (до 80-100), водночас розширивши їхнє змістове наповнення. Однак питання кількості спеціальностей спричинило палкі суперечки. Бо їх скорочення істотно вплине на систему освіти.

Як саме? Насамперед вона зможе гнучкіше, швидше й адекватніше реагувати на потреби ринку праці. Наприклад, університет хоче готувати студентів за певною спеціальністю. Отримує ліцензію і сам визначає, як формувати освітню програму й організовувати навчальний процес. Орієнтуючись при цьому на освітній стандарт. Проте якщо раніше стандарт жорстко регламентував зміст навчання, то тепер усе змінюється. За новим Законом вишам ніхто не вказує, які дисципліни є обов'язковими чи необов'язковими. Усе вирішує сам навчальний заклад. Готуючи фахівців за певною широкою спеціальністю, виш може запровадити програму, яка надає вужчу, особливо затребувану на ринку праці спеціалізацію. І для цього не потрібна нова ліцензія. Якщо університет акредитує свої освітні програми - випускники отримають диплом державного зразка. Якщо ні - диплом вишу. І невідомо, який буде авторитетнішим для роботодавців. Це залежить від репутації ВНЗ.

Володимир Бахрушин, професор Класичного приватного університету, наголошує: "Багато вузьких спеціальностей - це загроза того, що у багатьох університетах з багатьох спеціальностей збільшуватиметься кількість малих студентських груп. У цих умовах МОН буде змушений сконцентрувати державне замовлення за кожною з таких спеціальностей в одному чи невеликій кількості ВНЗ. Більшість університетів при цьому можуть узагалі втратити державне замовлення. Як наслідок - регіони залишаться без потрібних їм фахівців, бо випускники столичних університетів додому зазвичай не повертаються. Так само як і випускники провідних університетів Харкова, Львова, інших великих міст".

Жанна Таланова, менеджер з аналітичної роботи Національного Еразмус+ офісу в Україні наводить іще один аргумент на користь новогоПереліку галузей і спеціальностей, наближеного до МСКО: "Намагання деталізувати перелік не відповідає ні міжнародній, ні європейській практиці. На нашу думку, слід орієнтуватися на класифікацію МСКО. Саме на її основі базується збір даних щодо стану та функціонування системи освіти в кожній країні. Нова класифікація дозволить нам реально інтегруватися у світове співтовариство, стати прозорими і зрозумілими. Поки що ми залишаємося закритими для світової спільноти".

Чим запровадження широких спеціальностей відповідно до МСКО корисне для студента? Передусім можливістю здобути спеціальність, яка реально сьогодні, а не двадцять років тому, потрібна на ринку праці.

Професор Юрій Рашкевич, проректор Національного університету "Львівська політехніка", підкреслює: "Надмірна деталізація переліку спеціальностей негативно позначається на працевлаштуванні випускників ВНЗ. Якщо вони вузькопрофесіалізовані, то шансів знайти роботу значно менше, порівняно з тими, хто має ширшу професіалізацію за дипломом".

Крім того, можливість обирати спеціалізацію дає студентові змогу формувати власну академічну траєкторію навчання і брати участь у міжнародних програмах академічного обміну. "Потреба перейти на новий Перелік спеціальностей пов'язана насамперед із необхідністю синхронізувати наші освітні програми зі світовими та європейськими, для чого в основу переліку закладається Міжнародна стандартна класифікація освіти, - каже Володимир Бугров, проректор КНУ ім. Т.Шевченка. - Вона дозволяє порівнювати (а це - підстава для визнання дипломів) спеціальності вітчизняні і в інших країнах".

Якщо все так добре, то чому ж нова класифікація галузей і спеціальностей, вибудувана на основі МСКО, народжується в таких муках і дискусіях? Чому знаходяться охочі будь-що розширити перелік спеціальностей, відійшовши від міжнародного? Офіційне пояснення - необхідність ураховувати особливості нашої економіки. Неофіційних причин більше.

Наприклад "ставкоцентризм" (не плутати із "студентоцентризмом"). Запровадження нової класифікації вимагатиме певних змін (зокрема скорочення) структурних підрозділів університетів - кафедр, а можливо, і факультетів. Вони відкривалися під певні спеціальності, а через скорочення кількості останніх так звані випускаючі кафедри змушені будуть об'єднуватися. Не забаряться й кадрові зміни. Адже за новим законом очолювати кафедру чи факультет зможе тільки викладач, який має науковий ступінь саме за профілем кафедри чи факультету. А в основі профілю - спеціальність. Оскільки буде створено єдиний перелік галузей і спеціальностей для науки і для освіти, то, наприклад, доктор педагогічних наук не зможе очолити кафедру з інформатики.

Раніше Міносвіти визначало перелік дисциплін, обов'язковий для всіх спеціальностей. Це так звані предмети гуманітарного циклу (філософія, історія, культура etc), фізкультура, БЖД. А новий Закон не дозволяє міністерству вказувати університетам. Отже, кафедри, які раніше мали гарантію вічного життя, освячену наказами МОН, тепер втрачають її.

Показовою у цьому сенсі є хвиля обурення, спричинена тим, що філософія тепер не є обов'язковим предметом для жодної спеціальності. Філософи в розпачі, громадськість у шоці - як можна бути освіченою людиною без знання філософії? Це нищення вищої освіти! Шишки сиплються на міністерство - воно "заборонило" предмет, то нехай негайно включить його до переліку обов'язкових! Однак апелювати потрібно до університетів, переконувати саме їх, а не міністерство. Та навіть якщо виш не включить якусь дисципліну до освітніх програм як обов'язкову, вона може потрапити до числа вибіркових: адже 25% навчальних дисциплін студенти зможуть вивчати на власний вибір. Можливо, викладачам-філософам варто зосередити зусилля на тому, щоб довести студентам переваги вивчення своєї дисципліни і зацікавити нею. Це позитивно вплине і на якість викладання.

Очевидно, слідом за філософами обуряться й викладачі інших колись обов'язкових дисциплін. Невідомо, чого тут більше - елементарного незнання норм Закону про вищу освіту чи свідомого маніпулювання.

Ще одна причина спротиву - небажання вишів брати на себе відповідальність, вивчати ринок праці, запроваджувати спеціалізації, створювати під них програми, залучати роботодавців. Набагато зручніше жити за вже розписаними кимось до деталей нормами. А коли щось піде не так - усі претензії до авторів "папірця", мовляв, це не ми винні, це інструкції погані.

Перелік галузей і спеціальностей для освіти і науки має бути ухвалений уже незабаром. Андрій Шевцов, начальник Управління ліцензування, акредитації та нострифікації МОН, пояснює: "Відповідно до нового Закону про вищу освіту відсутність нового затвердженого КМУ переліку галузей/спеціальностей гальмує створення нових стандартів освітньої діяльності і стандартів вищої освіти, а отже, реформу системи ліцензування та акредитації в цілому. Всі розуміють, що кардинальні зміни у цій сфері робити потрібно, і якомога скоріше. Відповідальність рішення занадто висока, щоб забути принцип "Сім разів відміряй - один раз відріж, а потім іще сім разів переміряй". Ідеться про майбутнє України як держави, гідної сучасного постіндустріального інформаційного суспільства. Адже кардинально новий перелік - це зовсім нова топологія вищої освіти і наукових шкіл України. А це інтереси не тільки нинішніх мільйонів студентів, викладачів, роботодавців, науковців, а й майбутніх поколінь (принаймні йдеться про найближчі 20-30 років!)".

Ну а тим часом дискусії тривають. Під заклики до компромісу прихильники розширеного переліку діють за принципом Попандопула "Я себе не обділив?" - намагаються максимально розширити перелік спеціальностей у "рідній" галузі й урізати в "чужій". Є й такі, хто спочатку погодився з пропозиціями НАПНУ, але, побачивши рухи "конкурентів", кинувся розширювати перелік і собі: "Хіба ми гірші?".

І це не просто боротьба за ефективну імплементацію нового закону. Це боротьба за те, щоб не дати перенести у нову реальність старі, заіржавілі конструкції з минулого. І тут покладатися потрібно не лише на МОН, а і на себе.