О.Козаренко: "Кожен шукав своє спасіння від болю, а я писав "Різдвяну літургію"

Фестиваль сучасної музики "Контрасти" із ювілейною цифрою - ХХ добіг кінця. Та післясмакове відчуття - залишилося. Тим більше, що зовсім нещодавно, 9 жовтня в рамках "Контрастів" відбулося виконання світової прем’єри - "Різдвяної Божественної літургії" знаного українського композитора - Олександра Козаренка.

Прикметно, що цей твір писався у 2000 та 2014 році. Першу частину - під назвою "Літургію слова" - композитор створив до двохтисячоліття Різдва Христового для Літургії Св. Івана Златоустого у співпраці з не менш талановитим митцем - Віктором Камінським, якому належить друга частина - "Літургія жертви". Цей твір виконувала і записала на компакт-диск Заслужена хорова капела України "Трембіта" під батутою відомого диригента - Миколи Кулика. Згодом Олександр Козаренко написав повну Архиєрейську Божественну Літургію для хору, солістів і оркестру та мав на меті сам дописати "Літургію жертви" , проте цю ідею вдалося реалізувати лише у 2014 році. 

Спілкування із маестро видалося швидким, лаконічним, проте дуже плідним, адже композитор займає посаду Декана факультету культури і мистецтв Львівського університету ім. І. Франка, а отже - обмежений у часі. 

Про свій задум створити "Різдвяну літургію" митець розповідає охоче й з піднесеним настроєм:
- Ідея написати "Божественну літургію" постала з ініціативи Михайла Перуна. Саме він звернувся до мене й Віктора Камінського із таким проханням. Після створення літургія прозвучала у виконанні капели "Трембіта" (Заслужена академічна капела України "Трембіта - прим. А.Ш.) в будинку органної та камерної музики. Пригадую, це було велике свято: наповнена зала, відповідна акустика.

Цікаво, що хор стояв не на сцені, а коло вівтаря, і це, скажу я вам - було досить зворушливо.

Певне, що на нас чатувала небезпека: твір містив два композиторські почерки, тому під час виконання Микола Кулик ( диригент капели - прим. А.Ш.) завбачливо зробив антракт між частинами. На концерті був присутнім отець Петро Галадза, найбільший літургіст греко-католицької церкви й, наскільки мені відомо, він є професором Університету у Торонто. Отже, в антракті о. Петро підійшов до мене, тепло привітав й сказав, що, на його думку, моя музика по стилю є дуже близькою до "Всенощної" Рахманінова.

В першій частині "Різдвяної літургії" я ретельно опрацював літургічні наспіви. Так як «Всенощна» Рахманінова повстала у виконанні хору Києво-Печерської лаври, от і я взявся до опрацювань наших стихир. Звісно для кожного композитора є важливим, коли в процесі творення зачудованість музикою того чи іншого митця, в моєму випадку - Рахманінова була відчутна і підтримана публікою. Минуло 14 років, я зловив себе на думці, що потрібно дописати другу частину. Проте всілякий продукт повинен дозріти. Сталося так, що два роки тому на саме Різдво помер мій батько. Це було великим ударом, отож його смерть у мене тепер асоціюється із Різдвом Христовим. Можливо, саме це стало поштовхом до написання літургії. Як вам відомо, я не мав змоги писати музику під час навчального року, тому час від часу "поглядав" на "Херувимську" з літургії. Останньою крапкою до усвідомленням того, що маю дописати саме цей твір, стала зима 2013-2014 років та біда на Майдані. Саме тоді телевізор працював цілодобово: і вдень і вночі, а особливо - в темну пору доби.

Кожен шукав своє спасіння від болю, а я писав літургію - рятувався, щоб не збожеволіти. Раціонально сприймати те, що відбувається - було неможливо.

Скажу відверто, коли я слухаю літургію на записі - перед очима стоять ті дні, протягом яких діялися страшні події. Це був могутній Армагедон, де сили добра і зла зійшлися у двобої. Однією із причин моєї відсутності на Майдані було те, що я захворів сильним грипом. 

Все ж повернімося до запису: на компакт - диску є аудіо-запис, де літургію править блаженніший Любомир Гузар. Це - розкішне видання. Більше того, на прем’єрі був присутнім Владика Ігор Возяк, він із іншого боку оцінив літургію. Владика повідомив, що цей твір можна, навіть потрібно виконувати у церкві, а для мене це є дуже важливим, адже я писав літургію із тихою надією на те, що вона колись прозвучить у храмі. 

Ми - тонкошкірі люди, мільйонними нитками пов’язані із природою.

- Композитори, як і всі творчі люди, гостро реагують на події, що відбуваються. Чи ви передчували ці нещастя?

- Звісно. Відчуття того, що насувається страшна біда, загострилися у мене три роки тому. Я не міг пояснити цього словами й відчував, що насувається якась катастрофа, 
проте мені навіть на думку не спадало, що це досягне вселенського масштабу. Ми не знаємо, чим закінчиться війна на Сході, більше того, якщо ситуація буде така, як зараз, я прагну, щоби ми зазнали мінімальних втрат. 

Якщо потрібно - в ім'я миру я напишу іще одну літургію. 

Коли буде присутнім баланс добрих якостей, якщо ми будемо мислити позитивно й відганяти погані думки, маю надію, що сили добра, яких є набагато більше - переможуть. Дай Боже, щоб усе налагодилося. 

- Вас називають авангардовим композитором. В поле зору Ваших творчих зацікавлень потрапляють різні жанри. Чи комфортно сучасному митцю, а саме композиторові знаходитися у суспільстві? Яка Ваша ніша у культурному житті України?

- Скажу відверто, моє життя так обернулося, що можу писати музику тільки взимку та влітку - коли студенти Університету мають канікули. Скажу лаконічно: творити - це спасенне заняття. 

Творчість - це одна із найбільших радощів, які може зазнати людина за життя.

Олександр Козаренко - український композитор, доктор мистецтвознавства, , заслужений діяч мистецтв України, доктор мистецтвознавства, декан факультету культури і мистецтв Львівського університету ім. І. Франка, професор у Львівській Національній Музичній академії, дійсний член НТШ, лауреат Всеукраїнського конкурсу піаністів ім. М.Лисенка (1984 р.), лауреат Державних премій в галузі композиції ім. Л.Ревуцького (1996 р.), ім. М.Лисенка (2000 р.), Львівської обласної премії ім. С.Людкевича (2007 р.)