"Фелікс Австрія" Софії Андрухович презентували у Івано-Франківську

Після семирічної перерви в творчості Софія Андрухович повернулась на літературну ниву з новим романом, який вже здобув популярність, – "Фелікс Австрія". Письменниця нарешті презентувала його в рідному Івано-Франківську.

У переповненому залі книгарні "Є" зібрались поціновувачі творчості Софії Андрухович, які дочекались нового роману молодої письменниці. У залі не залишалось вільних "сидячих" місць, навіть для "стоячих" місць простору залишалось небагато. Презентувала книгу "Фелікс Австрія" сама авторка, а модерувала зустріч відома письменниця, а також редактор і співзасновниця "Видавництва Старого Лева", у якому вийшла книга, Мар'яна Савка.

В анотації до книги йдеться: "Станіславів кінця ХІХ – початку ХХ століття. Звичайне місто на кресах "щасливої Австрії", в якому живуть, страждають, нероздільно закохуються, захоплюються наукою і шарлатанськими виступами всесвітньо знаних ілюзіоністів, розважаються на балах і карнавалах, ходять на шпацер і ховають таємниці у різьблених комодах. І на тлі епохи, яка для нащадків щораз більше обростатиме міфами про ідилічне життя, – долі двох жінок, що переплелися так тісно, як стовбури дерев – у нерозривному зв’язку, який не дає ні жити, ні дихати, ні залишитися, ні піти".

Головні героїні – наполовину німкеня – наполовину полька Адель, її чоловік українець Петро і служниця Стефа. Адель і Стефа виросли як сестри, адже батько Аделі врятував дівчат під час Мармулядової пожежі 1868 року, коли загинули їхні матері. Він виховував їх разом, але все ж повністю закрити очі на походження Стефи було неможливо.

"Героїні, між якими відбувається ця історія, дуже добре вписуються в жіночі образи, знайомі мені з дитинства, й історія їхніх стосунків, навколо якої я вирішила закрутити сюжет, цілком типова для Галичини і Австро-Угорщини. Тут дуже багато фрейдизму і всього, що виникло з австро-угорських ґрунтів", – пояснила Софія.

Попри те, що роман вважається історичним, Софія наголосила, що в ньому більше її уявного світу, хоча перед написанням довелось перечитати чимало тогочасної преси та монографій.

"Це ніякий не історичний роман, адже тут не описана жодна історична подія, яка вплинула на розвиток історії, не описані історичні персонажі. Кілька разів згадується митрополит Андрей Шептицький, але це лише в розмовах людей, а на "сцену" він не виходить. Це історичний роман навпаки. Але багато деталей можна знайти в газетах 1900 року, – розповіла Софія і додала: – Це не історична монографія, а швидше мій внутрішній світ, збудований за мотивами газет".

У своєму романі авторка хотіла розвіяти деякі стереотипи.

"Мені хотілося розвіяти цей стереотип, що польські панночки обов’язково мали бути розманіженими, а українські – чесні, працьовиті дівчата – були нещасними і стражденними", – зазначила авторка.

Видавець Мар’яна Савка каже, що головним героєм роману є Івано-Франківськ:

"Це місто і є головним героєм роману. Там так багато Станіславова, так багато тих реалій, історії, емоцій, які шлейфом тягнуться з окутаних міфом часів "бабці Австрії".