Василь ШКЛЯР: "У Коломиї знають ціну слова"

28 вересня в Народному домі відбулася репрезентація нової книги Василя Шкляра «Маруся». Цьому успішному роману українські критики віщують долю бестселера.

На творчий захід зібралося багато охочих побачити батька українського бестселера. Фактично кожен глядач мав примірник «Марусі», а ще «Чорного Ворона», а дехто тримав у руках і «Ключ» — книги, які стали відомими не лише в Україні, але й у світі, і які, безперечно, прославили автора. Народний дім вщент заповнили шанувальники Шкляревої творчоості.

Очікуючи автора, присутні ділилися різною інформацією про вищезгадані романи та про самого письменника, а хтось навіть переказував «Марусю», яку встиг прочитати.

«Дуже приємно бачити знайомі обличчя», — почав Василь Шкляр, який, наче взявся нізвідки. Потім, як передають "Коломийські ВІСТИ", він трохи розсекретив зміст книги. У ній іде мова про українську отаманшу, що з теперішньої Житомирщини. Жили там отамани Соколовські, три брати — Олекса, Дмитро й Василь. Усі вони загинули в 1919-му році, і коли загинув останній брат, то його заступила рідна сестра Маруся.

«Це була 16-річна дівчинка, гімназистка, золотоволоска з веснянками і родимкою над верхньою губою. Ще раз наголошую — 16 літ було, і вона очолила, уявіть собі, загін з 1000 козаків (300 кінних і 700 піших), — захопливо розповідав автор.

За словами гостя-письменника, роман він писав понад 5 років, і подумати не міг, що в Україні розпочнуться аналогічні події. «Люди кажуть, що я пророк, а у мене мороз по шкірі йде, коли я бачив, що все повторюється».

На питання, якою буде наступна книга, Василь Шкляр не відповів, але натякнув, що може це буде книжка про Українську повстанську армію. «Я намагаюся описувати події якомога правдивіше, часто даю у роман оригінали матеріалів чи документів, які знаходжу в архівах. Та найбільше я люблю писати галицьким говором. Мабуть, тому так люблю Коломию — столицю Покуття. Тут ще витає давня загадка визвольних подій. Мабуть, я таки доберуся до УПА».

Видатний письменник відповів на запитання щодо Криму: «Увесь час я вважав, що Крим, як ложка дьогтю, він ніколи не був українським. Але тепер, знаючи скільки там людей, готових полягти за Україну, моя думка змінилася».

Василь Шкляр застерігає людей вважати, що «Маруся» це така собі історична повість, де виставлені факти і тільки факти. «Не думайте, що у книзі тільки сухий потік історичних фактів. Я впевнений, «Маруся» зачарує вас з перших сторінок, адже тут є все: кохання, страждання, мужність, сила тощо. Зрозумійте, ця дівчина прийшла в цей світ з метою пізнати кохання, а не шаблю".

Наприкінці репрезентації, коломияни отримали автографи від Василя Шкляра, чим його і втішили, і трохи виснажили, бо ж черга була довжелезною.

До слова, Коломия стала третім містом (після Львова та Городенки), яке ознайомилося з «Марусею». Місто Лева зустрічало Василя Шкляра у рамках Форуму видавців. Щоправда, репрезентація книги тривала там лише 45 хвилин, а в Коломиї — понад дві години.

«У Коломиї особливі читачі, які знають ціну слова, тут витає особлива атмосфера, у якій моїй душі легко. Я люблю свого читача, і він платить мені тією ж монетою», — так підсумував коломийську подію відомий романіст.