В XXI столітті знедоленим може стати кожен

Із розвитком цивілізації та технічного прогресу потреби суспільства фантастично зростають. Людям хочеться все більше бачити, знати, мати. І тому коли на очі потрапляють люди-жебраки, від самого споглядання стає моторошно. Більшість обійде стороною із переляканими очима, дехто - подасть милостиню.

Але цьогорічний кривавий досвід нашої держави доводить той факт, що сьогодні знедоленим і одиноким може стати кожен. Доказом цього є наплив переселенців у мирні регіони країни, адже ці люди в один момент залишились без даху над головою, без заробітку, документів, а можливо, навіть втратили рідних.

 У розмові із кореспондентом «Бліц-Інфо» директор Івано-Франківського обласного центру практичної психології та соціальної роботи Людмила Підлипна розповіла, що будь-хто в один момент може опинитись на соціальному дні, адже причин падіння сьогодні достатньо.

 «Є дуже різні причини, чому люди падають на соціальне дно. Один із факторів може бути - залежність. І це не тільки алкоголь, наркотики чи азартні ігри, залежність може мати різні обличчя. Адже при залежностях немає відчуття себе, відчуття міри. Немає розуміння того скільки потрібно, коли варто зупинитись. Такі люди в стані депресії, вони не відчувають себе і не можуть задовольнити своїх потреб», - зауважила психолог.

 Сьогодні яскравим прикладом є переселенці, адже там де вони жили йде війна, зруйновано житло, все втрачено. Люди у складній ситуації. Психолог Людмила Підлипна запевняє, що такі ситуації спричиняють розчарування у житті, з котрим не всім під силу справитись.

 «Стресостійкість у кожного різна. І ті люди котрі багато раз зневірялись, то не факт, що вони не опиняться на соціальному дні. Людська психіка надзвичайно тонка річ, один із цим справиться, а інший - не зможе. Для нормальної людини рівень такого стресу був би надзвичайно високим і дехто просто не зміг би вижити. Адже коли приходить усвідомлення того, що все втрачено і закладені моральні цінності не дозволили переступати через деякі речі, пристосуватись до нового існування надзвичайно складно», - пояснює психолог.

 Але є люди, котрі живуть на вулиці, ночують у підвалах, навколішки оголені просять милостиню. І ці люди не живуть, вони так виживають. За словами Людмили Підлипної, такі люди адаптовані до життя без комфорту та свого соціального становища.

 «Подивіться на дітей циган, які просять милостиню. Це маленька дитина, але вона вже знає сто способів, що потрібно сказати і як, щоб натиснути на людську жалість і як потрібно маніпулювати, щоб люди повелись», - підкреслює психолог Людмила Підлипна.

 В Івано-Франківську кількість знедолених щороку зростає, але як запевняє директор будинку нічного перебування Іван Боберський, не всі звертаються по допомогу в соціальні служби, адже комусь таки краще ночувати біля річки під мостом.

 «Серед населення проводиться інформаційно-розяснювальна робота. І запитайте якогось безпритульного, чи він не чув про Будинок нічного перебування, адже про нього знають всі. Ми шукаємо таких людей у місті, для цього щодня працює бригада соціального патрулювання. З такими людьми проводимо роз’яснювальну роботу і повідомляємо, що є такий Будинок. Та ми не маємо права когось сюди тягнути, адже у нас є певні правила, які не всі хочуть дотримуватись», - пояснює Іван Боберський.

 За словами директора, у Будинку нічного перебування безпритульні можуть не тільки переночувати, поїсти та помитись, також можна отримати медичну, психологічно та соціальну допомогу. Але не кожному це потрібно...