"Здобути Українську Самостійну Соборну Державу"

70 років тому, 5 серпня 1944 року, в районі сіл Свидник і Ластівка (зараз Турківський район Львівської області) відділи УПА в присутності Президента Української Головної Визвольної Ради (УГВР) Кирила Осьмака та шефа штабу УПА полковника Дмитра Грицая "Перебийноса" склали Присягу вояка УПА за щойно затвердженим текстом.

Ось як детально це описує Ярослав Тимчишин в своїй книзі "Український підпільний парламент та уряд на Львівщині 1944 року": "Вже 5 серпня 1944 року високо в горах у районі сіл Свидник - Ластівка, що над р. Стрий, відбулась перша зустріч Президента УГВР К.Осьмака з командуванням УПА. Тут, на лісовій поляні, вояки УПА присягали на вірність Батьківщині за текстом щойно затвердженим УГВР. На урочистостях присяги присутні від командування - шеф штабу УПА - полковник Дмитро Грицай - "Перебийніс", командир воєнної округи Іван Белейович - "Дзвінчук", Генеральний секретар внутрішніх справ Ростислав Волошин - "Павелко" та інші". Тепер на цьому місці побудована капличка і стоїть меморіальна плита, де вказана інформація про подію присяги вояків УПА на вірність українському народові в присутності Президента парламенту воюючої України, а в місцевих жителів зберігся стіл, на якому стояло Євангеліє з хрестом і текстом присяги - цю інформацію повідомила дочка і дослідник життя й діяльності славної пам’яті Кирила Осьмака пані Наталія Осьмак.

Сам факт присяги вояками Української Повстанської Армії перед "Великим Народом Українським, перед Святою Землею Українською" в присутності керівника "верховного органу українського народу в його революційно-визвольній боротьбі" Президента УГВР Кирила Осьмака, керівника Головного Військового Штабу УПА полковника (з 1 листопада 1945 р. генерал-хорунжого УПА) Дмитра Грицая "Перебийноса", члена виконавчого органу (уряду) УГВР Генерального Секретаріату Ростислава Волошина "Павленка" свідчить про те, що УПА не була чиїмось прислужником чи колаборантом, як це змальовує прокремлівська, а раніше і гітлерівська пропаганди, чи стихійним партизанським формуванням або самообороною, а була чітко визначеною і структурованою збройною силою окупованої України і боролась "за повне визволення всіх українських земель і українського народу від загарбників".

Зазначимо, що на момент першого задокументованого факту складання затвердженої присяги УПА вже півтора роки боролась проти трьох окупантів - сталінського, гітлерівського і польського, шовіністично налаштованого до українців і антагоністично до їхньої незалежності.

Про перший факт самого присягання повстанцями на вірність Батьківщини 25 квітня 1943 року біля села Тростянець (тепер Костопільського району Рівненської обл.) описує у своїх спогадах "Сторінки з пережитого комбатантом УПА" Василь Левкович - майор УПА "Вороний", майбутній командир ВО-2 "Буг": "У перший день Великодня відбулося Богослужіння під відкритим небом, спільна сповідь, причастя, свячення пасок і спільні столи зі свяченим. Про священика, який відправив Богослужіння, говорили, що він бувший петлюрівський полковник, а в тому часі … був священиком, не знаю в якій місцевості, але далі від цих околиць… Увечері, при величезній ватрі, була проведена присяга, перша в УПА. Присягу на хрест і Євангеліє проводив той же священик за текстом присяги 1918-1920 років. Із промовою виступив "Клим Савур"… Присягу на вірність Україні, крім сотень УПА, склали й усі інші учасники підпілля, які були на святкуванні Великодня, загалом більше п’ятисот осіб".

Інформацію про складання присяги особисто з вояками УПА Василь Левкович підтвердив на допиті органами держбезпеки СРСР в 1947 році, що занесено в протокол допиту. На жаль, самого тексту цієї присяги, про яку пише "Вороний", не знайдено, хоч відомі варіанти тексту армії УНР з доби Перших визвольних змагань 1917 - 1921 рр.

Останній командир УПА Василь Кук (1913 - 2007 рр..) на питання форумчанина сайту Майдан (http://maidanua.org/) "Якою був текст присяги в УПА до прийнятого радою УГВР у 1944 році? Чи до цього часу присягу в УПА не приймали?" відповів досить цікаво "І до утворення УГВР у 1944 році і після цього часу текст присяги УПА був однаковий і без змін" і дальше навів уже відомий нам текст. Оскільки Василь Кук з весни 1943 року очолював УПА-Південь і входив в ГВШ УПА, то знав, про що пише (відповіді на форумі останній Головнокомандувач УПА давав особисто) - це дає підстави вважати, що текст присяги вже був відомий і міг використовуватись окремими відділами ще до офіційного наказу 19 липня 1944 р.

У січні 1944 року починає діяти ініціативна комісія з 9 осіб з підготовки і проведення великого збору, на якому мало бути створено керівний орган в боротьбі українського народу, в склад якої входить і Роман Шухевич. 11-15 липня 1944 року поблизу сіл Недільна та Сприня на Самбірщині під охороною відділів УПА проходить Великий збір, на якому створено УГВР. Роман Шухевич очолив виконавчий орган - Генеральний Секретаріат й одночасно став Секретарем військових справ і мав окрему доповідь про стан військових справ і відповідав за цей напрямок.

Серед результатів роботи Великого збору є і текст "ПРИСЯГА ВОЯКА Української Повстанчої Армії". Про авторство тексту присяги в матеріалах УГВР і голови ініціативної групи, яка готувала матеріали на збір, Лева Шанковського ні слова! Про існування цього тексту ще до ВЗ УГВР було вказано вище в коментарях Василя Кука.

Уже 19 липня 1944 р. ГК і ГВШ УПА видають наказ числа 7/44, яким повідомляють про утворення УГВР та про затвердження тексту присяги вояка УПА і як залучник (додаток) до наказу інструкцію до прийняття цієї присяги "ВКАЗІВКИ ГОЛОВНОЇ КОМАНДИ І ГВШ УПА ПРО РЕГЛАМЕНТ ПРИЙНЯТТЯ ПРИСЯГИ ВОЯКАМИ ПОВСТАНСЬКОЇ АРМІЇ".

Витяги з самої інструкції: "Спосіб переведення присяги вояків УПА:

1. Присягу відділів УПА переводить відпоручник ГВШ, КВШ чи ВШВО. Старатися, щоб перед присягою духовник відправив Богослужіння чи Молебен у наміренні УПА.

2. День присяги вважати святочним днем.

3. Присягу складають відділи зімкнено на Державний Герб (Знам’я) Тризуб.

4. Текст присяги - як наказ ГВШ IV. Орг[анізаційний], ч.7/44 з дня 19 липня 1944 р. - роздати воякам УПА для зазнайомлення.

5. До присяги стає відділ у каре, святково одягнений.

6. Коротка промова про вагу і значення присяги.

7. Команди і перебіг…

8. По присязі - відділи роями підписують текст присяги.

9. По підписі - розхід, евентуально якась художня імпреза." (ГДА СБУ, ф.13, спр. 376, т. 60, арк. 234. Достеменник. Машинопис).

Гарно процедуру прийняття присяги згідно додатку до наказу описує один з найвідоміших теоретиків тактики збройної боротьби УПА підполковник Степан Фрасуляк "Хмель" (1904 - 1951 рр..) у своїх спогадах "Відтинок "Маґура" (Калуська округа)", записаних у 1949 році: "Команда УПА наказала провести по відділах присягу. Текст присяги був зредагований Головним Військовим Штабом. Церемоніял присяги був устійнений окремим наказом.

По відділах політвиховники вивчали та виконували кожне речення присяги. Коли сотні були готові до присяги, я наказав сотням прибути на Магасовий Верх недалеко табору "Загрози". Повстанські відділи уставилися в каре. Посередині був полевий вівтар. Сотнями командував курінний "Журавель". Коли я з хорунжим "Климентом" підійшов до сотень, залунала гучна команда курінного "Журавля": "Струнко!", "На плече кріс!", "Почесть дай!", "Вправо глянь!" Курінний "Журавель" зголосив готові сотні до присяги. Я обійшов сотні в асисті хорунжого "Клименка", поздоровив та перебрав сотні під свою команду. Потім у короткій промові я з’ясував суть і вагу присяги, яку повстанські відділи за хвилю зложать перед Великим Українським народом, перед Святою Українською Землею, перед пролитою кров’ю всіх найкращих синів України та перед найвищим Політичним Проводом Українського Народу. При кінці промови згадав я, що закон революції суворий, а ще більша зневага Українського Народу, яка спадає на порушників та відступників цієї присяги. По промові дав я накази: "Увага!", "Струнко!", "На плече кріс!", "Почесть дай!", "Почот з тризубом виступи!", "Сотні на тризуб глянь!" Я салютуванням віддав також почесть Тризубови. Почот з Тризубом станув недалеко вівтаря на середині каре. По церемонії віддання почесті Тризубови казав я виступити делегатам кожної сотні до Тризуба. На наказ: "До присяги!" - повстанці зняли шапки, кріси переложили з правої до лівої руки, два пальці правої руки піднесли на висоту очей. Делегати поклали пальці правої руки на Тризуб. Я читав поволі текст присяги, а повстанці повторювали за мною кожне слово. По присязі священик відправив Молебень і Панахиду по полеглих Героях. По відправі Молебня і Панахиди співав хор під керівництвом курінного ад’ютанта "Малини". Свято присяги закінчено відмашеруванням почоту Тризубу і відспіванням "Ще не вмерла Україна". … По присязі сотні скоро та тихо відійшли. Це вже були заприсяжені повстанці, які перед хвилиною, перед Святими Символами України клялися зірвати кайдани, якими ворог закував Україну, та вибороти для неї світле Воскресіння."

Для більшої популяризації та поширення тексту присяги серед бійців УПА в листопаді 1944 року в журналі "Повстанець" ч. 1 опубліковано повний текст присяги вояка УПА, щоправда, без інструкції щодо її проведення.

Один вояк УПА, який дожив до Незалежності, розповідав нам, що повстанці, які не пройшли бойове хрещення і не склали присягу, не мали права користуватись псевдом. Документально ця інформація не підтверджена.

Художньо процес прийняття присяги в УПА змалював Олесь Янчук у фільмі "Нескорений" ("Студія Олесь-фільм" за участі Національної кіностудії художніх фільмів ім. О.Довженка, 2000 р.), де вояки УПА приймають присягу в присутності Головнокомандуючого УПА генерал-хорунжого Романа Шухевича. По суті відбирання (прийняття) присяги Головнокомандуючим в бійців УПА є прийомом більш художнім, аніж реалістичним, бо Роман Шухевич був видатним конспіратором і навіть у розмовах чи зустрічах з повстанцями не виказував себе і своєї посади (зі спогадів одного з особистих охоронців генерал-хорунжого) і не легковажив своєю безпекою. Присутність під час складання присяги вояками УПА червоно-чорних прапорів свідчить про приналежність когось з почоту до ОУН (р) - "бандерівської"; зазвичай присягу складали на державний синьо-жовтий прапор.

Ось так 70 років тому українські патріоти не чекаючи ні від кого ані допомоги зброєю чи продовольством, ані вказівок і належних умов для боротьби, присягали "не жаліти ні крови, ні життя і битись до останнього віддиху і остаточної перемоги над усіма ворогами України". Більшість бійців цієї легендарної "Армії без держави" дотримались своєї присяги і зложили свої буйні голови на вівтар Незалежності, покрившись безсмертною славою на полі боротьби і звитяги, вписавши свої імена в героїчну історію боротьби свого нескореного народу проти окупації і національного приниження. Щось подібне зараз відбувається на сході нашої великої Батьківщини, коли вчорашні землероби, робітники, майстри і міські інтелігенти складають присягу на вірність народу і вступають в бій з диким азійським імперіалізмом! Пам’ятаймо великі дні наших Визвольних змагань і уроки історії, щоб знову не стати народом і армією без держави!

Слава Україні! Героям слава!