Материнська молитва

Вона втомилася. Скільки морщин появилось… Кожна борозенка – це пам'ятка материнських переживань. Занадто часто в останні місяці німа безнадія огортає її своїми холодними обіймами. Бувають такі хвилини, коли не знає, до кого бігти і з ким порадитися.

Одного разу наче якась незрима сила підхопила її та перенесла до храму. Впала навколішки перед образом Спасителя й підносила руки, очі і серце до неба. Просила допомоги, заступництва і спасіння для своєї кровиночки, - синочка свого, котрий там, у пекучих луганських степах захищає українську незалежність.

"Господи наш, Ісусе Христе! Звертаюся до Тебе й смиренно благаю: огорни своєю опікою воїнів українських, оберігай життя наших дітей та збережи їх у здоров’ї. І нехай піклування Твоє буде синочкам нашим охороною від усякого зла". - Самотньою калиною стояла під високим склепінням храму, й побачила, - ні!, усім своїм єством відчула як образ Христа став наповнюватись промінцями Любові, Віри і Надії.

Птахою летіла додому, щоб поділитися своїм безмежним материнським щастям. Уявлялось, як вийде напроти синочка аж до воріт, а то й вибіжить на вулицю, щоб обійняти його після довгих місяців розлуки.