Юрій Шведа: деякі європейські політики заохочують Путіна до агресії та сподіваються на ній заробити

Новини політики та війни продовжують бути го­ловним, що цікавить українців. Введе Росія війська в Україну чи не введе; запровадить Європа та США санкції проти Путіна чи не наважаться; розпустить Порошенко парламент чи ні?

Саме про них ми говоримо із відомим політологом Юрієм Шведою. Пан Юрій вважає, що Росія готувала вторгнення в Україну давно, але ця затія провалилася. Через достойну відсіч України та доволі жорстку позицію США та Європи. Хоча, як зазначає політолог, не усі європейські політики розуміють масштабів небезпеки, яку несе російська агресія, й в такий спосіб лише заохочують агресора! Вони наївно розра­ховують, що даний конфлікт їх не торкнеться, що вони зможуть на цьому навіть підзаробити!

 

- Пане Юрію, під українським кордоном знову російські війська, які влаштовують провокації, обстрі­люють нашу територію, порушують повітряний простір і збивають наші літаки. Це підготовка до повно­масштабного вторгнення чи просто залякування. Взагалі наскільки вторг­нення на Донбас можливе?

- Думаю, що Росія з самого початку готувала повномасштабне вторгнення в Україну, яке мало не допустити вступу її в ЄС, а також від'єднання не лише Донбасу та Луганська - а значно більшої території - Харківської, Миколаївської, Херсонської, Одеської та Дніпропетров­ської областей. На позицію Росії вплинули два чинники: 1) неочікуваний для неї спротив агресії зі сторони українського населення, 2) позиція Європейського Союзу та США щодо російської агресії в Україну. Думаю, що від своїх планів Путін самостійно не відмовиться - адже тоді серйозно постраждає його авторитет в самій Росії, а натомість будуть засто­совуватися інші способи досягнення поставленої мети (у т.ч. й неприкрите військове втручання). Сьогодні, коли ціною неймовірних зусиль та жертв українській владі вдалося організувати достатньо ефективний опір агресору - політика останнього значною мірою буде залежати від рішучості й консолідованості позиції країн ЄС!

- Схоже, що такої консолідованості поки що немає. Німеччина, Франція та Італія майже відкрито підтримують Путіна. Дійсно Європа нас "здала" чи все-таки на її допомогу ще можна сподіватися?

- На жаль, Європа демонструє відхід від тих принципів, які стали наріжним каменем формування ЄС. Свобода та суверенітет сусідньої держави (у т.ч. гарантовані взятими на себе міжна­родними зобов'язаннями) грубо пору­шені. Порушений післявоєнний між­народний порядок. Ніколи раніше загроза миру в Європі та світі не була такою реальною, як сьогодні, - і тим не менше цілий ряд країн, незважаючи на прикрі уроки історії, - демонструють політику "умиротворення агресора". В 1939 р. ця аморальна політика підш­товхнула Гітлера до війни (насамперед проти Європи), нинішні наслідки такої політики можуть мати подібні наслідки! Сумно, але цілий ряд європейських політиків не розуміють масштабів цієї небезпеки й в такий спосіб лише зао­хочують агресора! Вони наївно роз­раховують, що даний конфлікт їх не торкнеться, що вони зможуть на цьому навіть підзаробити! Однак ціна такої цинічної політики може бути аж надто високою!

- Європа тисне на Порошенка з вимогою розпочати переговори із терористами. Ми зможемо сказати Європі "ні"?

- Нещодавно я повернувся з Ізраїлю, де тривалий час відбувається арабо-ізраїльське протистояння. За посеред­ництвом США, Європи, ООН та інших міжнародних організацій тут тривалий час відбувалися складні переговори по мирному врегулюванню конфлікту, які зрештою закінчилися нічим. Ізраїль у непрості для нього часи зумів твердо стати на захисті своїх національних інтересів, й послідовно це відстоює, незважаючи на критику з усіх сторін. До речі, чим сильнішою є держави - тим менше бажаючих її критикувати. Думаю, що цей приклад мав би стати еталоном і для нас. З іншої сторони, повинні ми зрозуміти, що ніхто, крім нас, не буде стояти на захисті нашої держави! Якщо це не потрібно нам - то чому це має бути потрібне комусь! Мусимо самі рішуче протистояти агресору - це основна запорука успіху!

- Який варіант вирішення кризи був би ефективнішим - проведення АТО чи мирні перемовини, якщо так- то з ким?

- Мирні переговори можливі й мають позитивний ефект, коли є добра воля зі сторони усіх сторін переговорів. Пе­реговори, які з самого початку розгля­даються лише як ширма, маніпуляція громадською думкою, передишка для передислокації та поповнення ресурсів, - не можуть бути ефективними. До того ж ці переговори досі велися з тими учас­никами, які не були самостійними в своїх рішеннях. Успішні переговори можливі лише на фоні успіхів АТО. До цього часу слухатимемо лише ультиматуми!

- Як ви взагалі оцінюєте перші тижні роботи нового Президента Порошенка і його адміністрації?

- Роботу нинішньої адміністрації оцінюю із стриманим оптимізмом. Дуже багато незрозумілого навколо того, що відбувається у зоні військового конфлікту, - незрозуміло чому не введено досі військовий стан, не розірвані дипло­матичні та господарські стосунки з агресором, не усунуті з керівних посад зрадники та коллаборанти! Не відчуває­ться серйозних зрушень і в частині оновлення влади, очищення її від хабарників та казнокрадів, не запущено механізмів люстрації державних службовців, суддів, прокурорів, право­охоронців. Тривожним є й масове залучення серйозного числа бізнесменів на керівні державні посади. Однак в цілому діяльність нової адміністрації має більше підстав для позитивної, аніж негативної оцінки.

- Наскільки нагальними та необ­хідними є дострокові парламентські вибори?

- Військова агресія - звичайно, не найкращий час для проведення виборів! Однак без них ми не отримаємо нових підходів та нових імпульсів до реалізації політики на основі національних інтересів. Нинішній парламент геть застарів і скомпрометував себе. До числа депутатів входять й такі, що відверто симпатизують та допомагають агресору, - тому переобрання парламенту вкрай необхідне! Однак вибори нового парламенту мають відбуватися за новою виборчою про­цедурою - пропорційна виборча система з преференційним голосуванням за регіональні партійні списки.