Військовий експерт Дмитро Тимчук: По лезу бритви

"Сьогодні на Донбасі вирішується доля України. Не зумівши розгойдати ситуацію на всьому Південному Сході відразу , Кремль вирішив діяти поетапно, виводячи з підконтрольності Києву один регіон за іншим", - пише на своїй сторінці у Фейсбук керівник Центру військово-політичних досліджень Дмитро Тимчук.

"Варто розуміти, що Донецька область сьогодні - це "пілотний проект" другого етапу (після Криму) путінської авантюри по знищенню України. Якщо тут у Москви все вийде, подібний сценарій тут же очікує Луганську та Харківську області. І так далі.

Втім, події на Півдні можуть ініціюватися паралельно. Плацдарм для активних дій росіян вже існує - це Придністров'ї. Не дарма ще в березні сюди було перекинуто близько 2 тис російських військовослужбовців, з яких добра половина - спецназ. Готові "зелені чоловічки" у вигляді професійно підготовлених диверсійних груп .

Поки увага України прикута до Донбасу, вдалий момент спробувати запустити алгоритм в Одесі. Втративши Одесу, Україна втратить весь Південь.

Але Південний-Схід - не кінець сценарію . Поки Путін трясе "жупелом" по імені Янукович, ми не можемо говорити про те , що він не націлився на Київ. Зрозуміло, під приводом "повернення легітимною української влади".

Цей сценарій може злегка зіпсувати екстрена робота правоохоронців у рамках нинішніх 4 кримінальних справ проти Януковича. Доведи вони всьому світу на пальцях, що "легітимний президент" - злодій і вбивця, і Путіну стане куди складніше використовувати ВФЯ у своєму ляльковому спектаклі.

Хоча це, зрозуміло, лише малий фрагмен. Головне - силові дії.

З приводу останніх. Не одне десятиліття по світу гуляє пацифістський образ: квітка, що вставляється в стовбур зброї. У нас влада, гучно заявивши про проведення антитерористичної операції, сама засунула квітки в автомати своїх силовиків, суворо обмеживши їх дії.

Так, жертви серед так званого «мирного населення» нікому не потрібні. Але що заважає оголосити палаючий регіон зоною надзвичайного стану? І пояснити населенню , що кожен , який заважає силовикам , автоматично опиняється поза законом.

Ось вчора під час штурму військової частини в Маріуполі силовики поранили кількох штурмують екстремістів. Ті одразу заявили , що мирно прогулювалися в 12 години ночі поруч із частиною , і стали випадковими жертвами. Висновок: силовики - кровожерливі маніяки.

Хоча сам факт того , що в зоні проведення антитерористичної операції ( !) Хто б то не було нападає на силовиків , забирає у них озброєння , штурмує військові об'єкти - це маячня. За визначенням .

Може, варто нарешті зрозуміти , що не можна сповила силовиків « умовами мирного часу» , і чекати від них чудодійного результату? Не можна використовувати ніж , не дістаючи його з піхов.

Я категорично проти сценаріїв кривавої бійні . Але виникають моменти , коли та чи інша країна опиняється перед вибором: або захищатися , або перестати існувати. Якщо ми вирішили уславитися шалено миролюбної нацією у складі Великої Росії , треба так прямо і сказати . Не варто скромничати , бо це всіх збиває з пантелику.

Якщо ми не хочемо бути частиною Росії , треба захищатися. Може бути , для когось це і складний вибір. Але його треба було зробити ще вчора.

Так, ми всі сьогодні - біжать по лезу бритви. З одного боку - загроза « спровокувати » Росію на повноваге вторгнення , втрату країни і і трупи . З іншого боку - тиха втрата країни без трупів.

Я поважаю християнську мораль. Але не пригадаю прикладів , щоб у світовій історії хоч одна безвольна нація була визнана великою і гідною поваги .

Але рішення влади - не єдина проблема . Є дуже великі питання до « тактичним » моментам. Наприклад - до поведінки командування окремих частин ЗС України .

Вчора вся країна дивувалася «бойовим діям » десантників. Але причина цієї фантасмагорії носить не солдатські рвані берци , а погони старших офіцерів. Цієї причини треба негайно давати оцінку і вживати заходів.

Завтра робити все це буде пізно .