Польські дороги: свято на сусідній вулиці

23 грудня без фанфар та пафосних промов поляки відкрили нову ділянку найбільшої в країні автостради А4 - заповітні 22 кілометри між розв'язками Радимно та Корчова.

Відтепер поляки мають гідну візитівку - від самого українського кордону проклали рівнесеньку трасу з трьома смугами в кожен бік, а українські водії - радість, бо зможуть їздити набагато швидше, комфортніше та безпечніше. Адже обмеження швидкості - 140 км/год, а автомаґістраль відповідає всім вимогам транспортної політики ЄС, зокрема оснащена протишумовими та протизасліплювальними бар'єрами, необхідними інженерними спорудами.

Тож карти в своїх GPS треба оновлювати чимшвидше. Скажімо, якщо їхати старою трасою з Корчової до краківської розв'язки за Велічкою, то відстань - 241 км, якщо новим автобаном - 257 км. В часовому вимірі це відповідно майже 4 і 3 години (за maps.google.com). Згідно зі статистикою того ж таки maps.google, на ділянках автомаґістралі середня швидкість дорівнює 110-115 км, тобто тепер ця відстань становитиме 2 год. 15 хв. (на американських мапах відстані вже давно позначають як час проїзду).

Так само вже понад півроку водії заощаджують час, нерви та паливо на новозбудованій ділянці автобану від Ярослава до Радимна. А на початку листопада відкрили ще близько сорока кілометрів, якими менш ніж за 15 хвилин можна проїхатися з Дембіци до Жешува. Тут немає дискримінації за габаритно-вантажною ознакою - їздити по А4 можуть і легкові автівки, і вантажівки.

А4 - найдовша міжнародна автомаґістраль, яка сполучає Польщу з Німеччиною та Україною, протяжністю понад 670 кілометрів. Повністю завершити її будівництво планують аж наприкінці наступного року, бо нині не збудованими залишаються відтинки між Ярославом і Ряшевим та між Тарновим і Дембіцею.

Поляки радіють зі своїх здобутків, але тихо. Всі ділянки А4 в Прикарпатському реґіоні мали здати ще перед проведенням Євро-2012. Через кризу на будівельному ринку Польщі амбітні плани постійно відтерміновували. Кілька фірм, які попервах взялися за будівництво, збанкрутували, а ті, що вижили, суттєво сповільнили темпи робіт. Утім півторарічне спізнення поляків ніщо порівняно з темпами "будівництва" концесійної дороги в Україні Львів-Краковець. Уже десять років чиновники шукають іноземного інвестора, а український уряд не поспішає виділяти необхідні 4 млрд гривень. Ця траса є дуже важливою, бо на Львівщині власне через пункт пропуску Краковець-Корчова до Польщі проїжджає найбільше автівок. За вісім місяців цього року кордон перетнули понад 800 тисяч транспортних засобів.

 

Не заплатиш - не поїдеш

Але за те, щоб користуватися благами "євротранспортної" цивілізації, водії змушені платити. Згідно з польським законодавством, усі автостради мають бути платними. А тарифи встановлюють власники доріг. Ними є державна структура та приватні фірми.

Цього року рекордним прибутком похвалилася приватна фірма "Стальекспорт" - перша в державі, яка перебудувала та пристосувала ділянку А4 Краків-Катовіце до вимог платної автостради. За 9 місяців зібрала з водіїв понад 16 мільйонів доларів.

Натомість якщо відтинок автомаґістралі підпорядкований Генеральній дирекції державних доріг, то вартість "побору" (так польською називають тариф) своїм розпорядженням визначає міністр транспорту. Сьогоднішній тариф - це приблизно 10 ґрошів за кілометр. Відтак, після введення в експлуатацію дороги від Корчової, можна залежно від кілометражу самостійно рахувати, на скільки збідніє гаманець кермувальника.

Зараз, щоби проїхати в один бік по всій довжині автостради А4, водії викладають понад 10 доларів на двох відрізках - Краків-Катовіце та Глівіце-Вроцлав.

Треба визнати - Польща обрала найприбутковішу формулу оплати за проїзд. Таку саму, як в Італії, Франції чи Іспанії - коли платиш за відстань, яку проїжджаєш по платній дорозі. Адже в найближчого сусіда Польщі - Німеччині - усі автобани безкоштовні. Також набагато лояльнішими до водіїв є Чехія, Словаччина, Австрія, Словенія, Угорщина. Там діють так звані віньєтки - коли платиш не за кілометраж, а за певний час. Їх можна купувати на кордоні чи заправках та, скажімо, приблизно за 10 доларів на тиждень безперешкодно їздити куди заманеться.

Утім закладати кругленьку суму на проїзд з вітерцем та комфортом у бюджет подорожі чи ні - вирішують водії. Бо альтернативні дороги - завжди є. Але тоді доводиться їздити через населені пункти з притаманними їм заторами, удвічі більшим обмеженням швидкості та не завжди якісним дорожнім покриттям. Хоча, якщо є час і натхнення, можна понасолоджуватися флером маленьких містечок та несподіваними архітектурними відкриттями.

 

Полякам - тюнинґ, українцям - клопіт

Чекають зміни і на тих, хто звик подорожувати потягами. Гряде модернізація залізничної колії - Е30 - панєвропейського коридора, який з'єднує Німеччину, Польщу та Україну. Тюнинґ мав би бути з усіма позитивними наслідками - рейкові колії допасують до міжнародних стандартів, щоби пасажирські потяги могли курсувати зі швидкістю 160 км/год, подбають про більшу пропускну спроможність та безпеку пасажирів.

Нещодавно Європейська комісія радикально змінила політику транспортного інвестування. Вперше з мозаїки різноманітних шляхів у 28 державах вирішили створити єдине потужне європейське транспортне сполучення - 9 так званих коридорів. Ними вільно міґруватимуть люди та товари у межах проекту ЄС "Об'єднуючи Європу". Тому величезні кошти, необхідні для оновлення міжнародних колій, поляки планують отримати власне з фондів ЄС. Щонайменше 4,7 млрд. євро. І найперша вимога до Речпосполитої - довести до євроладу свою залізницю.

Кінцевим пунтом новацій на залізничних коліях Е30 стане кордон з нашою державою - на пропускному пункті Медика-Шегині. Для того ж, щоби вирішити, як ми долатимемо технічну відсталість та транспортну несумісність, "Укрзалізниця" має ще два роки. Саме тоді Польща планує остаточно завершити транспортну революцію. І в цьому випадку хочеться зацитувати Остапа Бендера: "Час, який у нас є, - це гроші, яких у нас немає".