Хто насправді гальмує реформування швидкої медичної допомоги на Прикарпатті?

Із 1 січня набув чинності Закон "Про екстрену медичну службу". Згідно із законодавством реформа швидкої допомоги має зробити її однаково доступною як для жителів міста, так і села.

В цьому однозначно є позитивний аспект, адже нині така доступність для мешканців сіл дещо обмежена.

Не чекаючи результатів медичної реформи в пілотних регіонах, уряд розпочав реформування медицини і зокрема служби швидкої медичної допомоги в усій Україні.

Однак саме в Законі "Про екстрену медичну службу" закладено камінь спотикання. Нормативно-правова база передбачає дві можливі форми організації служби швидкої допомоги.

Центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф може бути унітарним, тобто самостійним закладом, який об’єднає всю службу. Тоді чинні станції швидкої допомоги позбуваються права на будь-яку самостійну господарську діяльність.

Друга форма - територіальне медичне об’єднання, на чолі якого - центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф. Він об’єднає господарські суб’єкти, і на правах юридичних осіб вони проводитимуть самостійне господарювання. Таким шляхом пішли Луганська, Дніпропетровська, Черкаська, Тернопільська, Львівська області, Крим.

Згідно з реформою швидкої допомоги в центрі екстреної медичної допомоги і медицини катастроф буде єдина диспетчерська служба в області. Якщо на сьогодні диспетчер у кожному районі приймає виклик від свого територіального населення, то після реформи центральна диспетчерська в обласному центрі прийматиме всі телефонні виклики, визначатиме, яка машина є найближчою до проблеми і відправлятиме її на виклик.

 

Яка ж ситуація в Івано-Франківській області?

У січні було створено "Івано-Франківський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф", який очолив хірург зі Львова пан Володимир Похмурський.

Не будемо вдаватися в подробиці, яким чином названий пан отримав цю посаду, яка передбачає мати як мінімум вищу кваліфікаційну категорію за фахом "Організація управління охороною здоров’я" та стаж роботи для головного лікаря обласного медичного закладу не менше 8 років. Зате він має впливових родичів та підтримку чільника департаменту охорони здоров’я області.

Завершується 2013 рік, отож підсумуймо роботу новоспеченого центру екстреної медицини.

Не створено жодної бригади екстреної допомоги при територіальному центрі; не приєднано до центру жодного районного відділення швидкої допомоги; не розпочато будівництво оперативно-диспетчерської служби, хоча обласна рада передала центру приміщення обласного психоневрологічного диспансеру. Але це приміщення не влаштовує головного лікаря центру екстреної медичної допомоги, бо туди треба вкласти кошти (на ремонт приміщення, обладнання і т. д.), які, ймовірно, вже розбазарено.

Набагато легше захопити територію та відремонтовані приміщення Івано-Франківської станції швидкої і невідкладної медичної допомоги, чим, власне, і займається впродовж 10 місяців обласний центр екстреної медичної допомоги. А івано-франківська "швидка", між іншим, впродовж 70 років у цілодобовому режимі надає екстрену та невідкладну швидку медичну допомогу жителям обласного центру та прилеглих сіл.

Відбулися сесії міської та обласної рад, у рішеннях яких було передбачено залишити Івано-Франківську та Калуську станції швидкої медичної допомоги як юридичні особи і створити територіальне медичне об’єднання.

Але функціонери з департаменту охорони здоров’я вперто ігнорують ці рішення, бо мають на меті будь-якою ціною отримати одноосібне керування екстреною медичною допомогою в області, щоб мати можливість розподіляти фінансові потоки на власний розсуд.

Безперечно, медична реформа потрібна, і особливо в службі швидкої медичної допомоги. Працівники станції швидкої медичної допомоги одностайні в одному - будь-які зміни виправдані тільки тоді, коли вони добре обдумані. і головне зараз - не зруйнувати ту систему, яка працює, яка приносить людям користь.