Можеш дивитися мені у вічі, але не переконаєш

Якщо встановити візуальний контакт з людиною, збільшиться ймовірність того, що в суперечці вона прийме вашу точку зору, стверджували раніше психологи.

Однак у результаті серії експериментів вчені з'ясували, що все навіть навпаки, тобто ефект візуального контакту був прямо протилежним.

"Існує традиційне уявлення про те, що погляд очі в очі допомагає вплинути на людину. Однак наше дослідження показало, що візуальний контакт призводить до того, що скептики ще рідше змінюють свою думку на користь співрозмовника", - розповідає професор Френсіс Чень (Frances Chen), яка проводила дослідження феномену в університеті Фрайбурга (Universität Freiburg).

Чень і її колеги використовували пристрої, які відстежують напрямок погляду людини, щоб зрозуміти, який вплив має візуальний контакт у ситуації, коли треба когось у чомусь переконати.

Серія експериментів показала, що чим частіше учасники дослідження дивилися у вічі один одному, тим менше вони погоджувалися з аргументами мовця (що висловлював протилежну точку зору). Тобто ефект візуального контакту був прямо протилежним. Стаття авторів дослідження вийшла в журналі Psychological Science.

Погляд очі в очі допомагав лише в тому випадку, якщо співрозмовник з самого початку погоджувався з висновками мовця. Тоді сприйнятливість до чужої думки дійсно підвищувалася. Цікаво, що в одному з експериментів людей частіше вдавалося переконати, коли вони дивилися на уста співрозмовника.

Вчені прийшли до висновку, що люди пристосовуються до методів впливу, і нині зазирати в очі співрозмовнику марно, а іноді і навпаки протипоказано. Все, мовляв, залежить від ситуації. Коли візуальний контакт відбувається між друзями, люди можуть обмінюватися доброзичливими і щирими поглядами. Якщо ж мова йде про боксерський поєдинок, погляд у вічі сприймається як виклик. У разі явної ворожнечі подібна поведінка буде навпаки гальмувати процес переконання.

Надалі група Чень хоче вивчити не тільки психологічну, а й фізіологічну складову процесу. Вчені спробують з'ясувати, чи існує зв'язок між поглядом у вічі й активністю мозку, а також підвищенням рівня гормонів стресу або почастішанням серцебиття співрозмовників.