Шкільний "шмон"

Давно не секрет, що насправді частка держави в так званих поточних шкільних ремонтах надзвичайно мізерна. І щороку учні сідають за парти у чистеньких відремонтованих класах здебільшого завдяки батьківським грошам. Здається, в цьому питанні ми перетворюємося на країну тотального вдавання. Керівники освіти вдають, ніби держава виділяє значні суми на ремонт. Директори прикидаються, що грошей, яких їм на це виділили, вистачає, щоб класи були придатні до навчання. А батьки вдають, ніби їм дуже приємно щороку з родинного бюджету відкладати гроші на ремонт класу. І скоро ж перевірка: вимагають, аби все було як належить, але при мінімальному фінансуванні…

На сайті міської ради написано, що перед 1 вересня робоча група управління освіти здійснила об’їзд усіх коломийських шкіл. У складі перевіряльників багато - фахівці управління з експлуатації газового господарства, відділу надзвичайних ситуацій, МРЕМ, водоканалу, Коломийського районного управління Держсанепідслужби в Івано-Франківській області та інші. Пресвідчилися, чи готові до навчального року, відзначили зразкові навчальні заклади та вказали на недоліки інших.

За словами керівника управління освіти Марії Грицан, на капітальний ремонт освоєно 1 мільйон 800 тисяч гривень. На поточний для шкіл - 110 тисяч гривень. Міський голова Ігор Слюзар виконав обіцянку і виділив з міського бюджету по одному комплекту меблів кожному загальноосвітньому та дошкільному навчальному закладу. В обласному бюджеті на освіту цьогоріч передбачено 312, 2 млн гривень.

У Законі "Про освіту" пише, що фінансувати витрати на утримання закладів освіти мають місцеві органи державної виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Батьки ж сплачують до бюджету податки і мають право вимагати належного рівня утримання шкіл, де навчаються їхні діти. Наразі не відомо, коли держава нарешті повернеться лицем до фінансового забезпечення шкіл, щоб питання збору коштів на потреби класів узагалі не виникало.

Як саме заклади освіти готувалися до щорічного об’їзду, кореспонденти ДК поцікавилися в директорів, учителів, батьків. Офіційні відповіді схожі між собою - грошей на все не вистачає. Однак у приватних розмовах, не для преси, багато учителів обурені тим, що змушені складати "списки здавання грошей" для купівлі всього: крейди, губки, щоб витирати дошку, на канцелярські потреби, а без списку "на ремонт класу" мусили б купувати будівельні матеріали за власний кошт. Але ж у Міністерстві освіти і науки стверджують, що педагогічні працівники не мають права безпосередньо збирати кошти.

Пані Ірина, мама двох школярів, розповідає, що їхній батьківський комітет постійно збирає гроші на потреби класів. За них міняли вікна, робили косметичний ремонт тощо. Сума виходить чимала. Але керівництво пропонує здавати гроші ще й у фонд школи. Тут виникає запитання, наскільки це законно і хто перевіряє працю таких фондів. На сайті Державної інспекції навчальних закладів керівник Михайло Гончаренко відповідає на схоже запитання: "Те, що в межах школи вам рекомендують здавати кошти саме до благодійного фонду, а не збирають готівкою, - плюс керівництву школи. А контролем за діяльністю благодійних організацій займаються відповідні органи виконавчої влади".

А якщо батьки не мають змоги здавати щоразу гроші? Як не зашкодити цим дитині, адже відомо, що є психологічний тиск на дітей, які не принесли гроші? Юристи кажуть, що ніхто не має права встановлювати форму, розміри благодійної допомоги. Це справа добровільна. Ви можете надавати школі допомогу у вигляді певних робіт чи послуг, тоді адміністрація навчального закладу має їх обліковувати, відповідно до постанови Кабінету Міністрів. Коли ж порушують права дитини на безкоштовну освіту, можна звернутися у відділ управління по боротьбі з економічною злочинністю.

Ще одна мама, пані Віра, ділиться позитивним досвідом:

- Справа в тому, що громада не контролює витрати тих коштів. Тому часто питання про ремонт в садочку чи школі стоїть так: ви знаєте, грошей нема, а чому в наших дітей має бути гірше? І батьки дають гроші, хочуть, щоб дитина вчилася у затишному класі. А насправді потрібно давати запити до органів влади, звертатися до депутатів. Тоді буде прозоре фінансування, коли батьки візьмуть на себе контроль за ним.