Один день з освітянським десантом

Традиційно, напередодні першого вересня, здійснюється об’їзд навчальних закладів, щоб перевірити, наскільки школи й садочки готові прийняти дітвору після канікул, розпочати новий навчальний рік. До складу комісії входять, окрім працівників відповідних наглядових служб, як от санепідстанції, пожежної - й самі директори шкіл, які мають змогу ознайомитися з досвідом своїх колег: щось порівняти, а щось і запозичити. Так було і цього разу. Мені випала нагода побути один день, перший із чотирьох, у складі освітянського десанту.

Наш маршрут - це 13 шкіл: Іванівці, Товмачик, Шепарівці, Сопів, Княждвір, Кийданці, Молодятин, Печеніжин, Рунґури, Слобода, Марківка, Малий Ключів, Великий Ключів. Вирушили ми в дорогу шкільним автобусом, приписаним до Великокам’янської ЗОШ. Почергово нашу комісію спершу очолювали перший заступник голови райдержадміністрації Роман Панчук, заступник голови райдержадміністрації Любов Михайлишин, а по обіді з Печеніжина аж до кінця маршруту разом з нами в автобусі їздив голова райдержадміністрації Михайло Негрич.

Члени комісії ретельно оглядали кожну школу. Не було такого кабінета й закутка, який би уникнув прискіпливого ока перевіряючих: чи горить світло, чи тече з крана вода, чи є план евакуації, чи на місці вогнегасник, чи дотримано усіх вимог на кухні… - кожна зі служб пильнувала своє.

Особисто на мене справили враження Іванівці - школа і садок, з яких і почався об’їзд. Вони налаштували нас на позитив - скрізь чисто, охайно, доглянуто, а такого розкішного квітника ми того дня більше ніде не побачили. Вразила витонченим смаком і дизайном Сопівська школа - кожен клас, як картинка, а вірніше, як казка. Запам’яталаяс добротна підлога у спортзалі Княждвірської школи. Кийданці й Молодятин узялися за подвійне навантаження - якраз працювали над облаштуванням внутрішніх туалетів. Треба віддати належне Молодятинському сільському голові Михайлові Гриньківу, який власним коштом подбав про огорожу біля школи, а в класах - про меблеві стінки. Без перебільшення, кузнею робітничих кадрів можна назвати Рунґурську школу, де в майстернях є чимало верстатів, учні можуть опанувати такі запотребовані на ринку праці робітничі професії. Щире захоплення викликав музей у Великоключівській школі, яким опікується учитель історії Ганна Мочернюк.

Голова райдержадміністрації Михайло Негрич більшу частину свого часу приділяв спілкуванню з людьми. Встигав і старі фотографії розглянути, і з тенісною ракеткою повправлятись, перевірити справність верстата у майстерні. У Рунґурській школі Михайла Михайловича уже запросили бути почесним гостем на святкуванні 150-річчя школи, яке відзначатимуть у лютому наступного року.

У кожній зі шкіл самовіддано трудяться ветерани, які заслуговують особливого пошанівку, як ось учитель початкових класів Параска Андрусяк - ось уже 48 років трудиться у Марківській ЗОШ, чи вчитель математики та фізики Богдан Бойчук - працює у Малоключівській ЗОШ 47 років, а чимало часу тут і директорував. Михайло Михайлович із задоволенням поспілкувався з ними.

У кожній школі, у кожному з класів голова райдержадміністрації дякував учителям за добру працю, гарно підготовлені кабінети. Висока оцінка в багатьох випадках підтверджувалася розпорядженням подбати саме тут у першу чергу про нові шкільні дошки чи нові парти. Відтак була зустріч з усім колективом школи, на якій Михайло Негрич підбивав підсумок огляду, представляв колективу нового начальника управління освіти, молоді й спорту Ігоря Мартинюка - донедавна сам був директором Загайпільської школи та його заступника Любов Угринчук, яка інспекторувала саме в цих школах, тож добре знає і керівників, і учительські колективи, і досягнення кожної зі шкіл.

- Загалом я задоволений, - підсумував перший день об’їзду Михайло Михайлович. - Кожен клас чимось відрізняється, передає смак учителя, тут один в одного вчаться естетиці. А приклад у цьому найпершими показали все-таки вчителі Нижньовербізької школи.

- Хочу подякувати всім за зроблене, за високу громадську позицію, за розуміння, яке є на сьогодні в освітянській родині. Там, де є дбайливий керівник, де свідомий свого обов’язку і високого покликання колектив, там і є результат. У кожному з колективів я звертався до вчителів із закликом не забувати, що вони відповідальні за молоде покоління: як виховаємо дітей, вивчимо, - таким буде їхнє життя, їхнє майбутнє. Вчитель першим бачить, хто що може з дітей у класі і я просив від себе особисто, від активу району, області розвивати здібності кожної дитини, допомагати кожній повірити у себе.

За 22 роки Незалежності разом з нашою державою виросло цілком нове покоління. А ті діти, які на зорі становлення України мали по 5-10 років, вже самі стали батьками школярів. Усі діти повинні виховуватися в українському напрямку, патріотами своєї держави, тому я звертав увагу вчителів, щоб вони не ділили дітей на класи, на приналежність їхніх батьків до тієї чи іншої партії. Нам нема чого ділити: Північ, Південь, Захід, Схід, Центр. Ми всі - велика держава Україна і кожна людина має право вибору, де їй бути, в якій партії. Незалежно від цього, усі діти повинні знати, що вони живуть в державі Україна, що їхні батьки працюють на свою сім’ю, на розвиток свого краю. А ми, керівники, повинні пам’ятати, що ми - слуги народу.

Важливо, що ми маємо незалежну державу, - наголосив Михайло Михайлович, - в життя активно втілюються соціальні ініціативи Президента України Віктора Януковича "Діти - майбутнє України" в напрямі "Кожній дитині - всебічний розвиток". Ми в районі постійно відкриваємо нові об’єкти - школи, дитсадки, спортмайданчики, працюємо над встановленням теплих туалетів у школах… Держава, Президент дбають про дітей. Я, як ставленик Президента у районі, відповідаю за вас усіх. І буду робити все залежне, щоб кожен навчальний заклад, кожен педагогічний колектив відчував належну увагу і підтримку. А вчителям важливо учити дітей любові до рідної землі, свого краю. Повернуть вони сюди, чи ні - нехай у їхньому серці збережеться повага до рідного села. І щоб вони пам’ятали своїх учителів, завжди з вдячністю згадували їх, - побажав Михайло Негрич.

…Безперечно, у кожній зі шкіл є своя родзинка, неповторність. Тут було на що подивитися, є про що писати, бо старалися усі. І впродовж року ми обов’язково розповімо на сторінках "Вільного голосу" про кожну школу, адже освітяни району були, є і, сподіваюся, будуть найактивнішими нашими дописувачами і передплатниками.