В Україні дітям із особливими потребами бракує корекційних педагогів

Перед 1 вересня найважче дітям з особливими потребами, бо чимало з них досі не мають ні класу, ні вчителя, ані гарантії, що навчатимуться взагалі. Освіту для таких дітей в Україні впроваджують надто повільно і цьогоріч з'явилася величезна проблема з кадрами для супроводу таких дітей у школі. 

За кілька днів до 1 вересня сотні учнів із особливими потребами досі не знають, чи будуть навчатись у школі і найголовніше, чи матимуть свого спеціального вчителя. 

В Україні є величезна проблема із так званими супроводжуючими корекційними педагогами, які допомагають навчанню дітей із вадами. Наприклад, у семирічного киянина Богдана з діагнозом аутизм та затримкою розумового розвитку готова і форма, і портфель, проте, куди вести 1 вересня свого першокласника, батьки ще не знають. 

Тим часом, міністр освіти України Дмитро Табачник звітував, що 1000 дітей із особливими освітніми потребами інтегровано в загальноосвітні школи. Вперше в Україні з метою надання допомоги дітям введено посаду асистента вчителя до штатних нормативів. 

Проте батьки особливого школяра озброївшись словами міністра та ще двома книжечками вже півроку намагаються знайти місце за партою.

Навчатись у звичайній школі за допомогою вчителя-супровідника Богдану радять медики. 

Дитині, яка не переносить громадського транспорту, батьки шукають школу поруч із будинком, проте без корекційного педагога у звичайний клас хлопчику не потрапити. 

Керівник управління освіти Києва Оксана Добровольська каже, що не буде жодної дитини, яка б бажала вчитись і не навчалась. 

Проте не кожен педагог захоче викладати у класі, де є діти із особливими потребами. 

Схожими проблемами зараз переповнені батьківські форуми в Інтернеті.

У містечку Почаїв на Тернопільщині дітям інвалідам не дають індивідуального навчання. 

У столиці освітяни пропонують мамам самим опановувати фах соціального педагога та разом із дитиною йти до школи.